Напередодні найбільшої хвилі розширення Європейського Союзу Україна встигла зробити необхідну процедуру — 29 квітня в столиці Ірландії Дубліні, на засіданні Україна — Трійка ЄС було підписано протокол до Угоди про партнерство і співробітництво про приєднання до неї десяти нових членів Союзу. З українського боку документ підписував міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, від ЄС — міністр Ірландії (ця країна нині головує в Євросоюзі) Браян Коуен. Наступною українсько-єесівською подією стане запланований на 7-8 липня у Гаазі саміт Україна — ЄС. Обсяг контактів Євросоюзу з Україною напозір не зменшується, зате скепсис з обох сторін став неприхованим. Велика Європа хоче від України демократичності, прозорості, відповідності євростандартам та суспільним і політичним євроцінностям, отож, зрозуміло, чекає осені — коли, напевно, у нас зміниться влада, щоб подивитися, як вона поведеться, і визначитися з подальшою політикою щодо України. Навзаєм і Україна не позбавлена бажань. Які вони — висловив наприкінці минулого тижня Президент Леонід Кучма в рамках Європейського економічного саміту у Варшаві.

Минулого тижня в «американці» — внутрішній в'язниці КДБ — опинився Михайло Маринич, одна з центральних фігур сьогоднішньої «інтелектуальної» опозиції, людина, що заявила слідом за Андрієм Климовим про своє тверде рішення балотуватися на майбутніх президентських виборах.
Михайла Маринича можна назвати опозиціонером-одиночкою. Вражає його «офіційний» послужний список — голова столичного міськвиконкому, міністр зовнішньоекономічних зв'язків, Надзвичайний і Повноважний посол Білорусі в низці європейських держав. Шлях в опозицію він проробив приблизно такий самий, як і білоруський екс-прем'єр Михайло Чигирь і найближчий прихильник Лукашенка, а нині — один з офіційних лідерів опозиції Анатолій Лебедько: від щирої віри в «молодого», нехай і неоковирного, але чесного і справедливого президента Лукашенка до відторгнення авторитарного режиму «бацьки». Треба сказати, від Лукашенка Маринич пішов без скандалу, напередодні минулих президентських виборів. Маринич певний час декларував себе як незалежного політика, близького до кіл Об'єднаної Громадянської партії і парламентської фракції «Республіка». Останнім часом активно зайнявся створенням громадської організації «За гідне життя», причому очевидно було, що Маринич формує не просто громадську організацію, а армію людей, покликаних працювати в передвиборчій кампанії.

У першотравневі дні в нових країнах-членах Союзу найбільш ходовим товаром стали прапори ЄС, які мають майоріти поруч з національними на всіх державних установах, а за бажанням — також на приватних будинках та фірмах. З'ясувалося, що блакитний прапор ЄС із золотими зірочками на ньому часто коштує більше, ніж національний. «Газета виборча», приміром, повідомляє, що польський національний прапор великого розміру (100 на 150 сантиметрів) коштує у магазині 20 злотих, а прапор ЄС такого ж розміру — 35 злотих. Продавці пояснюють, що золоті зірочки на прапорі ЄС наносяться за допомогою особливої техніки друку, що відбивається на його ціні.
Якщо мешканців «старої» Європи передусім лякає перспектива напливу емігрантів зі Сходу, то звичайні громадяни нових країн ЄС переймаються не стільки проблемами еміграції чи вартості прапора ЄС, а ціновими змінами на товари першої необхiдностi та, власне, на безліч інших товарів та послуг.