Барбос сам удома

03.09.2010
Барбос сам удома

Еліна Давлатова зі своєю Умкою: «Гуляти із собакою — суцільне задоволення». (Фото з архіву Еліни Давлатової.)

Одна моя знайома, в якої вже понад рік живе маленьке собача, нещодавно дуже емоційно скаржилася на «цю дурепу Мусю, яка знову погризла в коридорі всі шпалери». «Квартира не моя, — пояснювала Ірина. — А хазяйка, коли побачила подерті стіни, влаштувала такий скандал... Довелося оббігати півміста, щоб знайти такі самі шпалери, заклеїти дірки...» Знайома бідкалася, що вже й карала собаку, і кричала на Мусю, і мордою у «шкоду» тикала, але результату це не дало. Собака все одно дере стіни. А ще без упину гавкає, залишившись одна у квартирі. Розпитавши колег, друзів та родичів, які тримають чи колись тримали собак у квартирах, я з’ясувала, що зі схожими проблемами (чи зараз, чи багато років тому) стикалися практично всі. Лагідні «пупсики», залишені в чотирьох стінах без нагляду господаря, нерідко перетворювалися на нестримних монстрів–руйнівників. Цуценята завдають меншої шкоди: скавчать, гризуть взуття, роблять калюжі на килимах і залишають купки під дверима. А дорослі собаки сильніші, вони можуть перевертати стільці, розбирати меблі (!!!), шматувати лінолеум, рити паркет, гризти стіни. Неприємна штука, особливо коли ти «знімаєш» житло. Чому це відбувається і що з цим робити? Як угамувати «чотирилапого друга» і навчити його поважати людські правила? Із цим запитанням «УМ» вирішила звернутися до спеціаліста з дресирування.

 

Лови момент, а проґавив — не лютуй!

Як пояснила «УМ» інструктор iз дресирування, адміністратор сайту про дресирування й утримання собак www.komne.com Еліна Давлатова, у кожному конкретному випадку можуть бути свої причини деструктивної поведінки собаки. Це може бути пов’язано зі страхом самотності, проблемами зі здоров’ям, із тим, що здоровий собака не може довго перебувати в бездіяльності. Часто некерованість собаки — це результат того, що власники не розуміють потреб живої істоти, не приділяють собаці достатньо часу, мало з ним граються, мало гуляють на вулиці. Тому собака зростає сам по собі, не знаючи, що можна, а що не можна, тому й розтрачує невгамовну енергію не в іграх та біганині надворi, а у псуванні меблів та стін.

Є ще одна причина, яка лежить в основі цього неприємного процесу, — природний інстинкт. Річ у тім, що в природі хижаки, упіймавши здобич, рвуть його на шматки. Те ж саме намагається робити собака. Але, як переконує спеціаліст, цю норму поведінки тварини можна відкоригувати. Тільки починати треба із самого малечку.

Наприклад, у вашій квартирі з’явилося цуценя. Воно зов­сім маленьке і не розуміє нічого, крім елементарних речей. Воно хоче їсти, спати, гратися. Воно, як і маленька дитина, потребує великої уваги та любові від сильніших та досвідченіших за неї істот. Собака не знає складних законів людського світу і не вміє розрізняти, де ВАШЕ погано, а де ВАШЕ добре. Тому, наголошує Еліна Давлатова, людина має розтлумачити СВОЇ правила щеняті, щоб воно зрозуміло, чого від неї хочуть:

«Як це зробити? Просто. Наприклад, щеня схопило капець і почало гризти. Воно не розуміє, що це погано. Собака гризе капець, тому що в нього ріжуться зуби, тому що капець лежить на підлозі, тому що капець пахне вами і просто зручно гризти капець... Що ви робите? Кажете «Не можна!» — рівним, чітким, упевненим голосом. Не кричіть тільки, прошу вас... Ви скажете це рівно в той момент, у ту саму мить, коли цуцик тільки взяв капець або гризе його. Ви кажете це саме під час процесу, який вам не подобається. Вiдразу ж знайдіть щось, що можна гризти, і дайте цуценяті. Непомітно заберіть із рота капець, суньте якусь іграшку, похваліть».

Чому так важливо, щоб команда «не можна» лунала безпосередньо під час «нехорошої» поведінки? А тому, що тільки в цьому випадку собака втямить, ЩО САМЕ йому не можна. А зрозумівши, не буде робити те, що засмучує господаря та приносить негативні переживання. А тепер згадайте, як «собаче виховання» відбувається в більшості українських квартир. Поки родина дивиться черговий серіал або скандальне ток–шоу по телевізору, собака, щоб не нудьгувати, знаходить собі якесь заняття. Полежав на килимку, спробував залізти на диван, погриз черевик у коридорі, затяг його на кухню, попив води... Телепередача закінчується, хтось виходить на кухню і бачить зіпсоване взуття. І починається: розлючений господар із криком «У, зараза!» хапає тварину й починає лупити його по морді, по боках... А собака не розуміє, за що. Адже тієї миті, коли на песика пішов удар, він тихо–мирно сидів на підлозі... Спеціалісти кажуть, що наслідки такого «виховання» не змусять довго себе чекати.

«Якщо ви карали собаку, аби виплеснути свій гнів, вимагали від нього чогось незрозумілого, неможливого (з його точки зору), то ви підірвали довіру та повагу вашого собаки. Відповідно, вiн уже не буде вас слухатися та вважати головним, вожаком», — застерігає адміністратор сайту komne.com. І дає цілу низку інших корисних порад.

Для цуценят: «Не давайте гризти старі черевики»

«У дуже маленького щеняти повинен бути його відгороджений куток, кімната, де є доступ тільки до певних предметів. Не залишайте цуценя в повній ізоляції. Воно маленьке, боїться залишатися одне. Організуйте його місце так, щоб воно могло бачити і спостерігати за тим, що відбувається навколо.

У цуценяти, молодого собаки обов’язково повинні бути іграшки, як у дитини. Їх можна гризти, волочити, робити з ними що завгодно. Щоправда, іграшки швидко набридають, тому давайте не всі відразу, а поступово. Коли набридне одна, дайте нову, а стару поки сховайте. Обов’язково купуйте нові іграшки!

Коли собака грає зі своїми іграшками, заохочуйте його, хваліть. Якщо ви побачили, як собака взяв капець чи інший заборонений предмет і тільки–но зібрався його гризти, саме в ЦЕЙ МОМЕНТ треба відвернути увагу улюбленця якимось звуком: запищати, зашарудіти, голосно плеснути в долоні. І швиденько дати цуценяті іграшку, яку можна гризти. Але треба бути уважними. Якщо запищати, зашарудіти пізніше, коли собака вже гризе черевик, тоді вiн може подумати, що це така гра. І що це цікаво...

Якщо ж ви застали цуценя «на місці злочину», в момент, коли воно гризе не свою іграшку, його треба посварити, можна легко (у жодному разі не боляче!!!) взяти за шкірку і твердо сказати: «Не можна».

Не давайте цуценяті гризти старі черевики, капці, які «все одно вже викидати». Собака не експерт у людських речах. Вiн не вміє відрізняти діряве взуття, яке можна безкарно тягати по квартирі, від новеньких шкіряних черевиків, які ви тримаєте «на вихід».

Дуже дієві перцевi препарати, які продають у зоомагазинах. (У Києві такий «антигризін» можна придбати в багатьох ветеринарних аптеках. Якщо намастити ним шпалери — знизу і до того місця, куди може дістати собака, — то тварина спробує раз, другий, скривиться від гіркоти і піде шукати більш приємне заняття. — Ред.)

А взагалі цуценята, як і маленькі діти, багато сплять. Тому вони забирають не надто багато уваги.

Для дорослих собак: «Вiн повинен утомитися»

Якщо дорослий собака дере стіни, гризе речі й «дебоширить» у квартирі, це означає, що йому самотньо, що вiн мало гуляє, бігає, спілкується. Страх самотності проявляється відразу після того, як господар виходить із квартири або через декілька хвилин. Але якщо погана поведінка проявляється через великий проміжок часу (кілька годин), це означає, що собака шукає, чим себе зайняти, прагне реалізувати свою енергію, хоче погратися.

Щоб уникнути «погрому» в домівці, перед тим як залишити собаку вдома самого, треба добре вигуляти його на вулиці. Мінімум годину. Дайте йому набігатися, награтися, вiн повинен утомитися. Погодуйте після прогулянки.

У собаки має бути великий простір для вільного пересування в будинку.

Залишаючи собаку самого вдома, дайте йому кілька іграшок. Це повинні бути іграшки, з якими собака любить і звик грати. Для цього можна привчити його до гри з ними, за допомогою гри «принеси» чи «боротьби» за предмети.

Залиште увімкненим телевізор чи радіо, неголосно, щоб створити ефект присутності. Обов’язково переконайтеся, що дроти залишаться поза зоною доступу собаки».

* * *

А загалом, як зазначає Еліна Давлатова, якщо ви берете в дiм собаку, треба бути готовим до всього і не ставитися до дрібних витівок серйозно. «Це треба або полюбити і радіти, або взагалі не брати собаку, — посміхається жінка. — Інакше можна всі нерви собі вимотати. Ми, наприклад, сміялися, коли знаходили розкатані по всьому будинку рулони туалетного паперу. Або прокидалися під такий гуркіт, що здавалося, нiби у будинку виросли ноги і він пішов кудись сам по собі. А це всього лише наша Умка (собака породи лабрадор. — Ред.) знайшла стару лійку і почала з нею носитися!».

 

ВАЖЛИВО!

Кожен власник собаки має знати, що вашого чотирилапого друга обов’язково треба виводити на прогулянки впродовж дня. Для дорослого собаки — це мінімум три рази, для щеняти — від п’яти до десяти разів на день. Це не забаганка, а життєва необхідність для розвитку здорового собаки.

 

ЦИТАТА

«Якщо ви можете:

— почати свій день без кофеїну,

— завжди бути життєрадісним і не звертати увагу на біль та нездужання,

— утриматися від скарг і не стомлювати людей своїми проблемами,

— їсти самого і ту саму їжу щодня і бути вдячними за це,

— зрозуміти людину, коли в неї не вистачає на вас часу,

— пропустити повз вуха звинувачення з боку людини, яку ви любите, коли все йде не так не з вашої вини,

— спокійно сприймати критику,

— ставитися до свого бідного друга так само, як і до багатого,

— обійтися без брехні й обману,

— боротися зі стресом без ліків,

— розслабитися без випивки,

— заснути без пігулок,

— щиро сказати, що у вас немає упереджень проти кольору шкіри, релігійних переконань, сексуальної орієнтації або політики, —

значить, ви досягли рівня розвитку СВОГО СОБАКИ».

Вінстон Черчiлль,
письменник, прем’єр–міністр Велико­британії у роки Другої світової війни, Нобелівський лауреат.
  • Пташку шкода!

    Про древню традицію випускати з кліток птахів на свято Благовіщеня, напевно, чули всі. А от мені все ж таки хотілося б розповісти про хлопця, який не тільки випускає птахів із кліток, а ще й попередньо лікує їх скалічені тіла та крила. Дмитру Максименку лише 21 рік, але своєю незвичайною волонтерською діяльністю він займається вже більше семи років. >>

  • Замість «будки» — євродім

    Двадцять років тому колишній киянці, яка довгий час мешкала y Європі, Тамарі Тарнавській вперше на теренах СНД вдалося зареєструвати Міжнародне товариства захисту тварин SOS. Тоді за кілька років силами організації було закрито міську «шкуродерню» та відкрито на її місці притулок для безпритульних тварин. Не без участі товариства в Україні з’явився Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження». >>

  • Вепри на замовлення

    Ця історія встигла обрости стількома пікантними подробицями, що може претендувати на справжній детектив. Тут є все — і звалені в купу «жертви», і зацікавлені сторони, і навіть відкрите кримінальне провадження. >>

  • Смугастий рейс

    За ті півтора року, поки триває воєнне протистояння на сході нашої країни, меценат із Генічеського району Олексій Гетта прихистив у своєму сафарі-парку більше ста п’ятдесяти тварин із цирків та приватних зоопарків. Леви, ведмеді та інші тварини, як і люди, стали біженцями із зони АТО на сході України. >>

  • Волохатий «тренажер»

    Зоозахисники Львівщини б’ють на сполох. Вони вже не перший рік намагаються визволити двох бурих ведмедів, які живуть у собачому розпліднику і яких використовують як живі «тренажери» для нацьковування мисливських собак. «Три роки тому до нас звернулися мешканці села Брониця Дрогобицького району. Власне там, неподалік, і розташований розплідник лайок «Енейко», — розповідає представник Асоціації зоозахисних організацій України Марія Трунова. >>

  • Святе місце — порожнє?

    Скандально відомий директор Київського зоопарку Євген Кирилюк написав заяву про звільнення. Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив радник голови КМДА Дмитро Білоцерковець. Щоправда, у прес-службі Київського зоопарку, куди «УМ» звернулася по офіційний коментар, цю інформацію не підтвердили і не спростували, порадивши надіслати інформаційний запит на ім’я начебто вже звільненого директора. >>