Цього тижня, як уже писала «УМ», «5–й канал» та ТВі рішенням Апеляційного суду знову позбавили частот і ліцензій. У найгіршому становищі опинився канал ТВі: якщо «вирок» служителів Феміди не зміниться, цей телемовник залишиться лише у кабельних мережах і на супутнику, тобто доступним дуже малій кількості глядачів. Директор каналу Микола Княжицький вважає, що рішення суду другої інстанції незаконне, і готовий домагатися справедливості далі.
— Після рішення Київського апеляційного адміністративного суду, що відібрав у ТВі ефірні частоти, яка частина глядачів кабельного телебачення може вас побачити?
— Те, що відбувається з нами, ми вважаємо цензурою і системним тиском. Ми були визнані регіональним мовником, мали право вести ефірне мовлення у 12 областях. Зараз ми цього права не маємо.Своїм рішенням суд незаконно скасував і ті ефірні частоти, які ми отримали на останньому конкурсі, і ті, які отримали раніше, тобто ми повністю позбавлені ефірного мовлення. Це для нас великий удар, бо компанія не може вийти на самоокупність у тій формі, в якій ми хотіли, щоб робити новини, суспільно–політичні програми. Власне, ми їх і запускали, вклавши значні інвестиції, щоб отримати ліцензію. Бо у законі про телебачення і радіомовлення чітко сказано, що той, хто виробляє такі програми, має пріоритет при отриманні ліцензії.
У кабелі ми як були, так і залишаємося — ТВі присутній у 80 відсотках кабельних мереж України. Сподіваюся, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не заборонить розповсюдження в кабельній мережі.
— Якщо на результати січневого конкурсу дивиться людина, що не розбирається у тонкощах розподілу частот, то виграні каналом ТВі 32 з 89 частот, коли участь у конкурсі брали 42 компанії, — багато. Якщо Нацрада проводитиме повторний конкурс, чому ви вважаєте, що каналу дістанеться менше частот?
— Ми вважаємо, що на січневому конкурсі нам дали дуже мало частот, бо були серед його учасників, на наше переконання, — кращими. Можна подивитися нашу студію і на тих журналістів, які у нас працюють: Портніков, Скрипін, Шевченко, зараз Ліхман, Павлюк, Нестеренко — це лише ведучі, а ще безліч талановитих молодих журналістів. Ми дуже ретельно готувалися до конкурсу: запросили на роботу фахових журналістів і вклали гроші у виробництво програм саме для того, щоб перемогти.
Навіть цей незаконний ганебний суд скасував лише рішення минулого конкурсу, але не оголошення про конкурс і не список його учасників. Навіть якщо виконувати рішення, то потрібно було б усе це переголосувати — цього вимагає закон. Розмови про новий конкурс iз боку Нацради й інших — лише чергове підтвердження того, що справа політична. Думаю, все хочуть віддати Хорошковському. А в січневому конкурсі на більшість частот, які у нас є, Хорошковський навіть не подавав заявок, хоча потім подав до суду, щоб скасувати рішення про ці частоти.
— Ви маєте на увазі компанії Inter Media Group?
— Хорошковський, який нині очолює СБУ і є членом Вищої Ради юстиції, офіційно визнав, що є власником групи компаній «Інтер», і Президент позавчора (інтерв’ю записували 31 серпня.— Авт.) сказав, що вони в управлінні його родичів. Офіційно холдинг очолює дружина Валерія Хорошковського. Тому коли я кажу «група Хорошковського», я кажу те, що відповідає закону.
— У рішенні Київського апеляційного адміністративного суду є певна логіка: якщо є не задоволені результатами частотного конкурсу, то його відміняють, проводять новий, ще й порушують кримінальну справу проти винних — колишніх членів Нацради. Чому для вас це рішення протизаконне?
— Суд транслювався по телебаченню, жодної вини членів Нацради у тому, що відбулося, немає. Ніхто, крім нас, перемогти не міг, бо у нас не було конкурентів. Кворум був. І попередня перевірка прокуратури це встановила. Це Хорошковський вважає, що конкурс незаконний і що треба покарати всіх, хто не віддав йому частоти. Прокуратура перевіряла цей конкурс і сказала, що підстав для порушення кримінальної справи немає. Треба пам’ятати, що, згідно з Конвенцією Європейської комісії і згідно з Декларацією Ради Європи, основним принципом Нацради з питань телебачення і радіомовлення є її незалежність. І коли суд під політичним тиском приймає рішення про звернення до прокуратури стосовно дій колишніх нацрадівців — це означає лише те, що сама держава ігнорує всі рекомендації Ради Європи, про незалежність регуляторних органів. Це свiдчить про те, що влада перетворюється на диктатуру.
Конкурс почали проводити на одному засіданні, заслухали всіх претендентів; сказали, що підсумки підіб’ють на іншому; перервали. Це практика Національної ради. Вони робили так постійно. На наступному засіданні зібралися і п’ять чоловік проголосували за нас — так як цього вимагає закон, і за інші канали, які перемогли в цьому конкурсі. Якби у нас було щось не так, для чого б ми просили долучити стенограму засідання Нацради, запросити як свідків колишніх її членів? Якщо ми такі неправі, то чому так боятися відкритості?!
Є ще дві судові справи про те, що повноваження двох членів Нацради закінчувалися у 2007 році. Якщо Хорошковський їх виграє — а він може виграти, бо всі суди контролює, — то, відповідно, треба буде нові ліцензії отримувати всім іншим каналам. Після нашого інциденту невідомо хто може подати на Національну раду до суду, Нацрада, яку контролює Валерій Хорошковський, може визнати позов і забрати ліцензію у будь–якого каналу: «1+1» чи ICTV.
— Те, що до позивачів приєднався канал СТБ, — це журналістська солідарність?
— І канал «Тоніс» приєднався, і багато місцевих телеканалів, бо вони абсолютно законно виграли частоти, на яких повинні були розширити своє мовлення. Ми купили передавачі, ми вклали десятки мільйонів гривень, окрім того, що вклали в компанію. Чому ми маємо нести збитки? Ми виграємо справу якщо не тут, то в Європейському суді. І ці всі збитки держава буде повертати.
— Ви вважаєте, що нового конкурсу не може бути. Чому тоді, на вашу думку, підігрують групі «Інтер» Віталій та Андрій Шевченки? Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко стверджує, що справедливості в питаннях частот можна досягти, провівши новий конкурс; його батько, Віталій Шевченко, екс–голова і колишній член Нацради з питань телебачення і радіомовлення, переконує, що засідання, на якому ухвалювали рішення, було нелегітимним.
— Я дуже поважаю і Віталія, й Андрія і давно з ними знайомий. Думаю, у них складна ситуація. Дружина Андрія, наприклад, багато років працює на каналі «Інтер», і для нього це є дуже серйозний конфлікт інтересів. Хоча це не означає, що він його використовує. Якраз навпаки. Учорашня позиція Андрія мені сподобалася: він нас підтримав, сказав, що Хорошковський перебрав через край і що вже назбиралася критична маса претензій до цієї людини. Андрій говорив про новий конкурс до того, як з’явилося це безпрецедентне рішення суду, або відразу після нього, коли Андрій ще не вник у суть.
— Якщо Нацрада врешті–решт проводитиме новий конкурс, якими будуть ваші дії?
— Частоти знаходяться у спорі, який ми будемо продовжувати в Європейському суді. Тому з огляду і моралі, і закону брати участь у новому конкурсі, як і його оголошувати, — це абсурд. Ми попереджаємо — оскільки частоти забрані у нас злочинно, а їх хтось отримає — це буде набуття краденого, бо частота, згідно з прецедентом Європейського суду, є майном.
— Рік тому публічними стали протиріччя між інвесторами каналу ТВі Володимиром Гусинським та Костянтином Кагаловським. На якій стадії зараз з’ясування стосунків навколо ТВі між колишніми російськими бізнесменами і хто інвестує кошти в канал на даному етапі?
— Гусинський лишився власником каналу, здається, на піввідсотка. Фактично канал належить Костянтину Кагаловському. Між ними триває судова фінансова суперечка в американських судах, яка до процесу з частотами, як я розумію, не має жодного стосунку.
— Минулого року опальний бізнесмен Володимир Гусинський заявив, що не проти повернути свій бізнес у Росію. Костянтин Кагаловський ніяких подібних посилів нинішній російській владі не давав. Можливо, у справі позбавлення каналу ТВі варто шукати «російський слід»?
— Ігор Малашенко, який як радник Гусинського давав інтерв’ю газеті «Коммєрсант», пояснював це саме так: ми тепер так любимо Росію і Путіна, а раніше не любили, а Кагаловський не так їх любить, тому конфлікт, швидше, світоглядний, а не бізнесовий. Це точка зору Ігоря Малашенка.
Проти Кагаловського у Росії немає жодного переслідування і жодних кримінальних справ. Так, він прийняв англійське громадянство, але у нього багато друзів у Росії, з багатьма — нормальні стосунки, і він ніколи не проявляв антиросійської позиції. Інша справа, що у нього завжди була проєвропейська позиція і він завжди відстоював свободу засобів масової інформації. За весь час жодного втручання власника у роботу журналістів не було. І Портніков, і Скрипін — на них натиснути неможливо. Якби власник хотів тиснути — він би наймав інших людей.
Я не бачу «російського сліду». Можливо, — за Малашенком — Гусинський на цьому тлі хотів ще більше засвідчити ще палкішу любов до Путіна. Але це не означає, що ми є антиросійськими. Ми, до речі, й опозиційними не є. Ми хочемо, щоб Україна була нормальною європейською країною, де є свобода слова. Те, що з нами відбувається, ми інакше як відстоюванням свободи слова назвати не можемо.
— Є білоруський незалежний супутниковий канал «Бєлсат» з головним офісом у Варшаві, який фінансують іноземні інституції. Чи можлива ситуація, коли ТВі буде напівлегальним в Україні, а головний офіс каналу перенесуть, скажімо, у Лондон?
— А ви б хотіли жити у країні, де існує диктатура? Ви будете протестувати, якщо відчуватимете, що вона наступає? Україна — не тільки не Росія, а навіть і не Білорусь. Тому я думаю, що потрібно боротися, а не передбачати, що ми всі втечемо, а хорошковські тут будуть правити і всіма командувати. І питання тут не в опозиційності. Тому що коли ми говоримо про Хорошковського, то ми пам’ятаємо, як прекрасно про нього відгукувалася Юлія Володимирівна, як він у Президента Ющенка працював в адміністрації та СБУ. Тому ми говоримо про тих людей, які незаконним чином, використовуючи державну владу, порушують закон, з моєї точки зору, заради захоплення цієї влади. От до цих людей ТВі опозиційний. Ми опозиційні до порушення закону. А щодо політичних сил, то ми для того і є незалежним засобом масової інформації, щоб не було цензури і щоб усі вони могли в нашому ефірі висловити свою думку. Я не маю нічого проти жодного з політиків, але є політики, які межу переходять, а є які — ні. Я можу по–різному оцінювати попередню владу, але я вдячний Ющенкові за ту свободу слова, яка при ньому була.
— Якими будуть наступні кроки ТВі у протистоянні утискам свободи слова?
— Мій принцип і журналіста, і громадянина: робити те, що потрібно, і нехай буде те, що буде. На рішення суду ми подаватимемо касацію, звертатимемося до Європейського суду з прав людини і Європейської комісії захисту європейських інвестицій, оскільки наш інвестор — громадянин Великобританії. І будемо сподіватися на активнішу підтримку громадськості.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
