Правосуддя навиворiт

02.09.2010

У рiзних iнстанцiях уже довгий час триває, не побоюся цього слова, говорильня про судоустрiй в Українi — про змiну судової системи тощо. А вiз i нинi там. Щоправда, нiбито щось змiнили — утворили якiсь новi суди. Хоч незрозумiло, для чого. Хiба що для того, аби дати посади новим керiвникам нових судiв. Не називатиму їх — народ уже знає. Бо замiсть iти до суду, як колись казали, народного, або тепер — районного чи то пак мiсцевого, шукають бозна–який. А той бозна–який то в областi, то у Львовi, то ще десь. Шукай, хлопе. Як дошукаєшся.

Ось i виникає думка в мене — людини, яка прожила принаймнi пенсiйний вiк, бачила реформи, щось читала... І тому гадаю, нащо вигадувати ровер чи колесо. Вони вже є. Так i з судами. Чого простiше — повернутися до обрання суддiв народом. Адже в кожному районi, та i в сусiднiх, прекрасно знають, хто iз суддiв є хапугою, хто немилосердний, хто сидить на гачку в певних можновладцiв. Отже, коли з’явиться нова особа, про яку ще не вiдомо, ким вiн є, то громада таки подумає, що робити, кого обирати. Нехай навiть i помилиться. Але знаний хапуга вже не пройде. А з цього буде подвiйна користь. Перша — не пройде. А друга: до Києва, як ходять теревенi, вже не нестимуть вiд 30 до 50 тисяч доларiв за назву «суддя».

У цьому є теж подвiйний виграш. По–перше, суддя не буде дерти з... тут, невiдомо з кого, чи винуватого, чи нi, але з учасника судового дiйства; а по–друге, вiн не зможе цього зробити. Бо є свiдки. Назвiм їх, як хочемо, — засiдателi, присяжнi, спостерiгачi, але присутнi. Отже — очевидцi.

Таким чином, шановний читачу, не допусти, аби судова реформа була закритою. Слiд вiдновити не просто гласнiсть суду, як тепер кажуть, а участь громади в процесi суду. Тобто чи то судовi засiдателi, чи присяжнi, чи ще як їх там назвати, але обов’язково безстороннi члени суду, а не суддя одноособовий.

Суддя має бути виборний, незалежний, а не призначений тими, кому вiн потрiбний i перед ким вислужуватиметься.

Степан СЕМЕНКІВ
Дем’янiв, Галицький район, Івано–Франкiв­ська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>