Мешканці колишнього СРСР ніколи не чули про один із найстаріших та найуспішніших європейських мюзиклів, події якого розгортаються в Ялті і який називається — «Ялта, Ялта». Причина замовчування — спочатку ідеологічні міркування радянської влади, а тепер — культурна ізольованість пострадянських країн від Європи.

На початку вересня у Венеції, де Адріатичне море і пісочне узбережжя манять на пляжі острова Лідо, традиційно проходить Венеційський кінофестиваль, цього року 67–й раз.

Звістка про пікет Ірени Карпи та Сергія Жадана біля готелю «Адлон», де зупинився під час німецького візиту Віктор Янукович, облетіла всі інформаційні агенції. Дехто навіть позубоскалив: «Ага, попіарилися українські письменники за рахунок Януковича». Насправді, варто оцінити вчинок двох українців, які спромоглися за кордоном зорганізувати громадянську акцію протесту проти утисків свободи слова і зібрань в Україні, проти тиску на журналістів й повернення до радянського штибу життя. До ініціативи українських письменників приєдналися їхні сім’ї (навіть 13–денна дочка Карпи) та берлінська інтелігенція: професори україністики, перекладачі, магістранти, німці–українофіли.

Єжи Онух прожив у Києві 13 років, із них п’ять останніх очолював Польський інститут, а до того був директором Центру сучасного мистецтва, заснованого Джорджем Соросом. Квартира, в якій мешкав пан Єжи, була неподалік Золотих Воріт, як і приміщення Польського інституту. Польський менеджер культури щовечора зі своєю собакою прогулювався у скверику поруч із музеєм та жодного разу не пройшов через головну браму стародавнього Києва, збудовану в ХХІ столітті. Коли його каденція у Польському інституті в Києві добігала кінця, пан Єжи вирішив перетворити Золоті Ворота зі звичної музейної споруди на родзинку сучасного мистецтва. Він написав коротенький прощальний текст про ворота, а польський художник Леон Тарасевіч його візуалізував. Так вийшла інсталяція Porta Aurea, яку презентували ввечері 30 серпня. А оскільки Єжи Онух — дуже хороший арт–менеджер, він ще й продемонстрував, як можна перетворити закінчення терміну своєї роботи на мистецьку акцію. До речі, в суботу в Національній філармонії була офіційна частина прощання з Єжи Онухом під джаз Jagodzinski Trio, а вже в понеділок польський менеджер культури зробив прощальний подарунок місту.