Слава Фролова: Конфлікт — це завжди прекрасно

Одеситка Слава Фролова випробувала себе в різних телеіпостасях на Новому каналі, М1, BIZ–TV, «плюсах» і на СТБ. Після двох сезонів проекту «Україна має талант!» її знають усі, хто дивиться розважальне ТБ. Поки йде підготовка до третього сезону талант–шоу, який глядач побачить у 2011 році, ми поцікавилися, чим займається прекрасна «третина» журі.

Про зразково–показові стосунки

— Славо, зараз у вас перерва перед зйомками третього сезону проекту «Україна має талант». Чим займаєтесь?

— Нещодавно моя креативна агенція ARBUZ вивела на ринок розваг комплекс D*LUX, довела його до максимальної популярності й відправила в самостійне плавання. Із середини літа з командою працюю над новим великим проектом розвитку ресторанно–пляжного комплексу, а також допомагаю своєму другу, відомому ресторатору Олександровi Крилову щодо двох дуже цікавих харизматичних закладів. Ну і звичайно, не забуваю про особисті справи: будую дім, проводжу час iз сім’єю, відпочиваю з друзями. Навчилася стояти на водних лижах.

— Оксана Марченко в одному з інтерв’ю сказала, що Слава Фролова — чудова дівчина, але Йолка в «Х–факторі» — це зовсім інший рівень. Вас не образила така характеристика? Які стосунки загалом у команді проекту «Україна має талант»?

— Загалом конфлікт — це завжди прекрасно. Якщо глядач реагує на щось, це означає лише те, що це «щось» його зачіпає. Мені приємно, що мої чи прихильники Йолки ревниво ставляться до порівнянь. Напевно, це можна оцінити як відданість чи навіть любов. Але я впевнена: Оксана не намагалася нас узагальнити. Особисто зі мною таке траплялося не раз, коли глядач по–своєму трактує мої думки, інколи — дуже образливо... Але він має на це право. А щодо стосунків у команді проекту «Україна має талант!», то їх можна назвати зразково–показовими. Незважаючи на те, що ми можемо сперечатися і не погоджуватися один з одним, за кадром ми живемо дуже дружно. Безпосередньо з Оксаною у нас склалися дуже теплі стосунки. Я навіть можу довірити їй якісь свої таємниці. Неначе сім’я: літаки, міста, нові відкриття, втома і дівчачі секрети (усміхається. — Авт.).

— Багатьом імпонувала ваша толерантність до учасників проекту «Україна має талант». Наприклад, назвали божевіллям свою підтримку учасниці, якій за 60 і яка почала танцювати заради кохання до чоловіка, на 20 років молодшого, а не насміхалися з дивацтва жінки. Це рідкісний зразок такту на телебаченні, особливо в розважальних шоу. Де має проходити, на вашу думку, межа дозволених жартів — не з колегами, не над відомими персонами, а над звичайними людьми?

— Це питання стосовно людських, а не професійних якостей. Мене виховали так, що я апріорі поважаю людину старшого віку. Що стосується дітей, то я завжди любила їх, а коли стала мамою — ще й почала розуміти, як їх правильно підтримувати чи відчитувати. До решти оточуючих ставлюся як до себе, але не теперішньої, а тієї, яка багато років тому тільки починала шукати свій шлях. Ставлю себе на місце цих молодих людей і думаю, що б я хотіла почути, щоб показати себе на всі сто. Ну, а до нахаб, нероб, авантюристів і нерозумних людей, які також приходять на проект, частіше ставлюсь iз гумором. Хоча якщо виведуть із себе — можу і зуби показати. Я правдолюб, не терплю обману та необґрунтованого нахабства.

«Телевізор не дивлюся...»

— Чи уявляєте зараз себе не на СТБ, а на якомусь іншому каналі? Які проекти інших каналів вважаєте успішними і в кого з колег чомусь учитеся?

— Свого часу я працювала на різних каналах: Новому, М1, BIZ–TV, «1+1», зараз на СТБ. Встигла попрацювати в різних іпостасях: журналіста, режисера монтажу, ведучої прямих ефірів, випускового режисера. Зізнаюсь: у моєму серці живе тепла пам’ять про мою роботу на Новому каналі: про команду, про програми, які ми робили, і про той час — запуск каналу. Я також відкривала М1, запускала з Кузьмою «Гутен Морген» — це було весело. У мене легка рука, якщо я зроблю щось iз любов’ю й зацікавленістю, це «щось» має успіх, навіть якщо мене там уже немає. Зараз я щаслива з того, що у мене є СТБ і команда «Талантів». Це моє тепло сьогоднішнього дня.

Стосовно другого питання — зізнаюсь, телевізор не дивлюся, моніторю новини і роботу колег через інтернет. Я зі своїми інтересами знаходжуся дещо в іншій паралелі. Мої вчителі не мають стосунку до телебачення взагалі. Хоча саме телебачення дало мені багато прекрасних знайомих і друзів, яких я можу поважати і любити за їхні таланти, здібності й просто за те, що вони є.

— За освітою ви, зокрема, і режисер кіно і телебачення. Чи не збираєтеся реалізувати цю свою іпостась найближчим часом?

— Це як у тому анекдоті. Чоловік упіймав золоту рибку, а вона йому: «Відпусти, будь–яке бажання виконаю». — «Хочу, щоб у мене все було!» — каже рибалка. А рибка: «Без проблем! У тебе все було!!!»

Річ у тім, що, коли я здобувала другу — режисерську — освіту, режисером тоді вже працювала 5 років. Вважаю, що незаслужено забула першу освіту — художника. Її б мені хотілося оживити. І я пробую це робити.