Ми маємо всі атрибути незалежної держави: Прапор, Гімн і Герб, ми розраховуємося своєю валютою, обираємо собі владу, наші хлопці служать в українському війську, а податківці збирають гроші у синьо–жовту скриньку... І нехай ця влада не зовсім проукраїнська, нехай українські хлопці цураються служби у війську, а податківці часто кладуть гривню не в казну, а в кишеню — ці речі все–таки є свідченням нашої незалежності.

Владика Андрей Шептицький — постать загальнонаціональна, не лише релігійний, а й політичний лідер нації. Інтелектуал із заможної сполонізованої родини рушив назустріч своєму народові, перейшов на його мову і до останнього дня живив його духовно і матеріально. Свої графські статки передавав на створення українських шкіл і гімназій, лікарень для убогих, українських банків, музеїв, природничих заповідників, для стипендій талановитій молоді й дитячих оздоровчих таборів. Його можна було бачити серед еліти і серед селян у далеких гірських селах. Останні роки свого життя він провів на інвалідному візку, долаючи фізичні страждання, своїм авторитетом і особистою участю рятуючи, кого міг, у роки репресій 1939—41–го та в час Другої світової війни, переховуючи євреїв і закликаючи українських патріотів не вбивати один одного... Цього літа виповнилося 145 років від дня народження Андрея Шептицького. Цю «Молитву слуги Божого Митрополита Андрея за український нарід» пропонуємо читачам «УМ» спільно промовити 24 серпня о 21.00.

Уже стало традицією на кожне державне свято розгортати синьо–жовте полотнище найбільшого в Україні державного прапора. Три роки величезний двоколор, який «народився» у Донецьку, мандрує Україною. Напередодні свята Державного прапора «УМ» завітала в гості до жінки, чиїми руками й було пошито це унікальне полотнище розміром 30 на 45 метрів і загальною площею 1350 «квадратів». Донецька майстриня й шахтарська вдова, 72–річна Марія Бєляткова розповіла нашій газеті, як три роки тому створювався прапор–рекордсмен.

Упродовж кількох останніх днів на пагорбах Співочого поля в Києві вишивали сорочки, рушники, килими. Полотном для майстринь у цій справі була звичайна трава, а нитками — квіти різних кольорів. Побачити, що з того вийшло, можна буде вже сьогодні, коли офіційно відкриється традиційна квіткова виставка, на якій кожен район столиці представляє власні композиції. Цьогоріч вона має назву «Ріка вишиванок», тож «зелені» дизайнери творили саме в цьому ключі.