«Та то буйні побилися!»
«Чотири місяці тому ми отримали звернення від пацієнта Новосавицького психоневрологічного будинку–інтернату, що на Одещині, — говорить голова громадської організації Олексій Косарєв. — Він нам повідомив, що у закладі над хворими по–звірячому знущаються: морять голодом, не дають води, а в приміщенні котельні б’ють палицями до смерті чи вішають. Закопувати трупи на кладовищі, що розташовується за 300 метрів від закладу, змушують тих, «до кого не дійшла черга». Причому людина помирає — пишуть, що інфаркт чи просто пацієнт утік. Ми одразу звернулися в міліцію. Там нас почали заспокоювати — мовляв, просто іноді «буйні» влаштовують бійки, і все на тому. Але звернення надходили й далі, і ми провели своє розслідування».
Активісти купили хворим мобільні телефони, мовляв, звертайтеся, якщо подібне повториться. На початку серпня пацієнти й повідомили телефоном, що 12 хворих закрили в карцері та «заколюють» забороненими препаратами, бо ті відмовилися працювати в спеку на полі. Активісти одразу приїхали в заклад, однак дирекція запевнила: нікого в карцері препаратами не шпигують, це непорозуміння. Проте вже наступного дня пацієнт Андрій Баранов повідомив, що його сусіда прив’язали дротом до ліжка і б’ють.
«Ми планували виїхати наступного дня, повідомити СБУ, прокуратуру, міліцію і разом розібратися в ситуації, — розповідає Косарєв. — Але о першій ночі той же Баранов сказав, що вже пізно: хворого забили до смерті». За словами пана Косарєва, коли він iз активістами наступного ранку приїхав у заклад, директор знову їх заспокоювала. Мовляв, ніяких трупів немає, турбуватися нічого, а вночі просто трапилася бійка між хворими, які зараз живі–здорові п’ють чай. Однак коли пан Косарєв запитав про померлого у лікаря закладу Григорія Ткачука, той відповів, що хворий помер, бо просто зупинилося серце, а труп уже закопали пацієнти, бо мати відмовилася організовувати похорон.
А на цвинтарі — безіменні могили...
«Коли ми приїхали, мабуть, пацієнтам дали наказ розкопати могилу і принести труп до лікаря, але Ткачук iз директором не встигли узгодити єдину версію подій, — говорить пан Косарєв. — По дорозі до цвинтаря, за триста метрів від інтернату, ми зустріли хворих. Вони йшли з лопатами і ящиком. Ящик був сирий від землі, а в ньому лежав мрець, весь у гематомах, знівечений, очей взагалі не видно через синці, щелепа зламана… Вціліло лише два ребра, як ми тоді з’ясували. Все це ми відзняли на камеру».
Пацієнти показали активістам багато могил без хрестів і будь–яких розпізнавальних табличок, де вони хоронили своїх товаришів. Коли члени організації почали працювати з документами, виявилося, що за останній рік померло багато психічно хворих людей віком до 20 років нібито через серцеву недостатність та цироз печінки. «Вони навіть через морг не проходили, в морг потрапляли тільки старі пацієнти, що помирали своєю смертю», — говорить заступник голови Комітету Олександр Гладкий. За його словами, лише після цього за справу взялися міліція, облпрокуратура, яким організація передала відеоматеріали. Однак директор інтернату Валентина Стукало вводить слідство в оману, а пацієнту Баранову, завдяки якому про інцидент вдалося дізнатися, колють сильні транквілізатори в психіатричній лікарні і відвідувати його не дозволяють.
«Така ситуація у більшості подібних закладів. На Дніпропетровщині захоронили хлопчика, якому перед тим відірвали вухо! — говорить пан Гладкий. — А харчуванню і побутовим умовам можна окрему розмову присвятити. У тому ж Новосавицькому інтернаті хворих змушують займатися важкою працею, хоча законодавством це заборонено. Вони і курей та свиней вирощують, і городину обробляють, хоч м’ясних страв їм не готують. Тих, хто відмовляється, карають — там навіть клітка на галявині для цього є. Зачиняють людину, лишають без їжі і води, або ще гірше — в котельні, й лупцюють до смерті».