Усіх творців світового авангарду початку ХХ століття, які працювали в Україні, окупаційний російський режим знищив. Уникли розправи лише ті українські митці, котрі здобували глобальну славу деінде — Архипенко, Малевич, Бурлюк, Родченко, Екстер etc, etc. З ними вчинено інакше: радянська імперія анексувала тую їхню славу й оголосила їх «російськими». Офіційна історія, писана в Москві, переконувала: в Україні модернізму не було.

«Мені тут так подобається — багато місця і мало людей», — поділилася я враженнями на відкритті VI Київської міжнародної книжкової виставки–ярмарку з однією колегою у четвер. «Тільки для видавців це погано, коли людей мало, — посміхнулася вона. — Ви бачили, скільки росіяни рекламних щитів у місті поставили, я думала, тут буде ніде яблуку впасти».

Чи ви замислювалися над тим, яка жага, які потреби людського духу викликали до життя феноменальний успіх творів Джона Толкієна, Джоан Роулінг? Людині завжди потрібна казка. Не лише дітям, а й дорослим. Вона — джерело високих людських пристрастей, названих «творчим занепокоєнням». Саме цим і цінний для нас невимовний, сповнений колориту й привабливості, казковий світ Олександра Грiна. Цей сонячний письменник був невиправним романтиком, патологічно закоханим у життя, попри всі його витончені каверзи. Дещо підзабутий сьогодні «співець нетутешніх кущів», шалений мрійник, він навряд чи здається таким уже потрібним нашому часові. На зміну героям Вальтера Скотта, Майна Ріда, Фенімора Купера, Жуля Верна, Джека Лондона, романтиків зовсім нещодавніх часів прийшли герої «сучасного зразка», з «ідеалами» сьогоднішнього дня.

Харівське видавництво «Клуб сімейного дозвілля» після успіху Люко Дашвара (якщо вірити їхнім звітам, книги цього автора розійшлися на ринку стотисячним тиражем) вирішило попробувати щастя з іншими лауреатами літературного конкурсу «Коронація слова» i взялося видавати твори відразу трьох письменників: Володимира Лиса з романом «Століття Якова», Мирославу Замойську — з «Гонихмарником» та Ярославу Бакалець — з романом «Із сьомого дна». Якщо дві останні книги ще готують до друку, то твір народного синоптика з Луцька Володимира Лиса вже відбув свою презентацію. За простенькою обкладинкою, що більше нагадує підручник із природознавства, ховається сильний, смачний, пронизаний інтригою твір. Всього 227 сторінок, котрі не залишать читача у спокої, поки він не проковтне останню букву.