Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Про цю резонансну дорожньо–транспортну пригоду, що сталася ще 14 грудня 2005 року на 215–му кілометрі автодороги Бориспіль — Дніпропетровськ на Полтавщині, ЗМІ майже не повідомляли. Хоча зазвичай подібним аваріям приділяється особлива увага. Адже за кермом автомобіля «Мазда», який вилетів на зустрічну смугу і зіштовхнувся з «Таврією», перебувала людина відома — виконавчий директор всеукраїнського об’єднання роботодавців підприємств металургійного комплексу «Федерація металургів України» Сергій Притоманов.
Унаслідок цієї аварії загинуло двоє людей. Серед них — і племінник пана Притоманова — 26–річний Олексій Притоманов, який їхав разом iз ним у «Мазді» на задньому сидінні (на передньому сиділа мати Сергія Олексійовича — Маргарита Іванівна). Також загинув і водій «Таврії» — 54–річний житель Черкас Андрій Старов.
Ольга, вдова загиблого Олексія Притоманова, дізнавшись про ДТП, відразу зателефонувала чоловіку. Той був при свідомості і розповів, що спав і прокинувся від болю в нозі. Наступного дня «швидка» доправила Олексія до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, де він невдовзі помер. Лікар Людмила Провоторова офіційно засвідчить, що, зі слів постраждалого, під час аварії він саме спав.
Глобинський райвідділ міліції у Полтавській області за цим фактом порушив кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили смерть потерпілого). Здавалося б, процес розслідування затягнутися не повинен, адже обставини аварії були очевидними — «Мазда», керована Сергієм Притомановим, виїхала на зустрічну смугу, що й призвело до трагедії. Однак сталося не так, як гадалося. Ольга Притоманова, вдова загиблого Олексія, заявила, що пояснення її чоловіка, відібране слідчим Глобинського райвідділу міліції А. Демченком, не збiгається з тим, що розповідав їй покійний по телефону.
А 23 липня 2007 року старший слідчий відділу розслідування дорожньо–транспортних пригод при УМВС України у Полтавській області Р. Баленко підписує постанову про... закриття кримінальної справи. Рідні та близькі померлих Андрія Старова та Олексія Притоманова, прочитавши текст постанови, ледь не зомліли. По–перше, у справі почав фігурувати якийсь велосипедист, що нібито перешкодив руху «Мазди», тож Сергій Притоманов, уникаючи наїзду на двоколісний транспорт, мусив виїхати на зустрічну смугу. Але й це ще не все. Коли «Мазда» наблизилася до велосипедиста, «племінник, який сидів на задньому сидінні, нібито різко підбив та штовхнув його (дядька за кермом. — Авт.) праву руку, мабуть, боячись, щоб він не наїхав на велосипедиста. Внаслідок цього він різко повернув кермо автомобіля вліво і його автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, об’їхавши велосипедиста, і там його почало заносити і розвертати».
Певна річ, особу велосипедиста ніхто не встановив, хоч це зробити й нескладно — якщо б він і був, то тільки з місцевих (навряд у грудні комусь заманеться сюди їхати здалеку на «велику»). Але вражає найбільше те, що версію про велосипедиста і свою фатальну руку підтвердив підписом... померлий внаслідок аварії Олексій Притоманов.
«Я почерк свого чоловіка знаю добре і відразу пересвідчилася, що підпис належить не йому, — розповідає Ольга Притоманова, яка лишилася молодою вдовою з трирічним сином на руках. — Мій чоловік неодноразово, ще коли був при свідомості, повідомляв, що під час зіткнення з «Таврією» спав на задньому сидінні».
Але слідчий Баленко встановив, що причиною ДТП стало порушення ПДР померлим Олексієм Притомановим, мовляв, згідно з пунктом 5.3 «Правил дорожнього руху», пасажиру забороняється під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому. Таким чином кримінальна справа перекваліфіковується на іншу статтю, за якою порушується вже проти... покійного, а потім закривається «внаслідок його смерті».
Житель Брукліна, що в США, Яків Богановський 12 грудня 2005 року приїхав у відпустку до рідних Черкас, де зупинився у свого приятеля Андрія Старова. Разом збиралися їхати до Полтави, однак Андрій попросив гостя залишитися — допомогти його вагітній дружині Ользі по господарству. Коли по телефону повідомили про аварію, Богановський разом iз дружиною та кумом Володимиром Пустовим вирушили на Полтавщину. Хотіли забрати Андрія додому, якщо він, звісно, транспортабельний. Та у лікарні міста Градизька повідомили, що водій червоної «Таврії» помер.
«Я був свідком того, як Володя розмовляв iз водієм «Мазди», який убив Андрія, — пояснює Богановський. — Цей чоловік розповідав Володі, що віз матір і племінника до Києва, запізнювався і вирішив обігнати колону машин, що рухалася попереду, але не розрахував, різко загальмував, і його машину розвернуло на зустрічну смугу... Восени 2007 року я зателефонував Ользі, і вона повідомила мені, що у справі з’явився новий фігурант — віртуальний велосипедист».
Як запевняє Яків Йосипович, ані від слідчого, ані від працівників ДАІ, ані від чоловіка, винного у смерті Андрія, він не чув про якогось велосипедиста. Це підтвердив і неодноразово допитаний у судовому засіданні свідок — інспектор Кобеляцької роти ДПС М. Сакун, який оформляв ДТП. Зрештою, у січні 2008 року почеркознавча експертиза дійшла висновку, що підписи у поясненні виконані не померлим Притомановим О. В., а іншою особою. І тільки 7 серпня прокуратура Глобинського району порушила кримінальну справу за фактом унесення службовою особою неправдивих відомостей до офіційних документів.
Здавалося б, усі крапки над «і» розставлено. Але у березні 2010 року прокурор Глобинського району В. Мігаль виніс постанову про зміну обвинувачення, згідно з якою справу перекваліфіковано з ч. 3 на ч. 2 статті 286 КК. Тобто винуватцем трагедії Сергій Притоманов усе ж визнається, але порушення ним Правил безпеки дорожнього руху спричинило смерть не кількох людей, а тільки одного — Андрія Старова. Олексій Притоманов, судячи з цього, помер... смертю своєю.
«Висновки актів судово–медичного дослідження та експертизи трупа мого чоловіка однозначно засвідчили, що смерть настала внаслідок жирової емболії, спричиненої отриманими ним численними тілесними ушкодженнями, — заперечує загартована багаторічною боротьбою за справедливість Ольга Притоманова. — Про інші причини у матеріалах кримінальної справи не йдеться».
Геть виснажена жінка не втомлюється апелювати до найрізноманітніших інстанцій. «Інших причин недоліків у провадженні кримінальної справи №05030274, аніж очевидна зацікавленість певних посадових осіб на кожній зі стадій слідства у створенні обвинуваченому умов для звільнення від відповідальності, не існує, — молода вдова буквально кричить. — Я усвідомлюю, що несправедливість, порушення прав особи в нашому суспільстві є звичайним явищем. Проте мені страшно за майбутнє своєї дитини та онуків. А кожний iз таких випадків робить це майбутнє невідворотним!»
До цих слів справді додати нічого...
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
