Світло з Фавору

Як Спаситель преобразився на горі Фавор, як засяяли його обличчя й одяг — бачили тільки три Його учні: Петро, Яків та Іван. І так їм було добре на тій горі, що Петро запропонував поставити шатра і жити собі. І тоді голос із неба прорік: «Це є Син Мій возлюблений, що в Ньому моє благовоління; Його слухайте». Злякалися учні, а Христос їх утішив. Так розповідає про диво на Фаворській горі Євангеліє. Богослови тлумачать, що таким чином Спаситель хотів показати Апостолам, що Його страсті та смерть є добровільними і після того настане воскресіння.

Преображення належить до 12 великих свят Церкви. Його відзначають із IV століття, коли св. Єлена, мати царя Константина збудувала храм на горі Фавор. Цікаво, що спершу святкували в лютому, однак свято не відповідало настрою Великого посту, тому його перенесли на серпень. На іконі Преображення малюють проблиск неба на землі. Христос тримає сувій Нового Закону, суттю якого є любов, що Бог виявив світові, аби люди наслідували.

Протоієрей Олег Ведмеденко нагадує, що на той час учні ще не розуміли, що царство Христа — не від світу цього. Вони плекали надію на те, що Ісус Христос прийшов на землю, щоб стати царем, щоб очолити національно–визвольний рух і, перемігши усіх ворогів Ізраїля, сісти на царський трон. Самі ж сподівалися отримати високі посади при дворі нового Месії–царя... «Христос прочиняє перед учнями, ще живими, тими, хто перебуває разом iз Ним на невідомій горі, яку церковна традиція ототожнює з горою Фавор у Палестині, вікно у вічне життя, в Небесне Царство, — каже у цьогорічній святковій проповіді архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор (Ісіченко). — Щоб через посередництво Христа ми зуміли піднестися до нашого Творця, до Небесного Отця кожного з нас».

На Спаса, як i годиться, у церквi люди святили виноград, яблука, груші, сливи, колоски пшениці, воду і мед. Звичай освячувати плоди нового урожаю перейняла християнська Церква від Старого Заповіту. «Ми відкриваємо для себе, що і ці дари нашої з вами праці, дари садів і городів, є насправді знаком Божої присутности в нашому житті, Його допомоги нам, Його турботи про кожного з нас, — навчає архієпископ Ігор. — Будь–яке освячене яблучко чи гроно винограду є знаком поєднання двох світів: нашого матеріяльного, видимого світу і невидимого світу, де присутній Сам Бог».