Саркофаг без Ярослава?

Про те, що в саркофазі Ярослава Мудрого немає його останків, українські вчені дізналися ще в 2009–му. Тоді вчена рада Національного заповідника «Софія Київська» вирішила дослідити останки князя з допомогою новітніх технологій. Створили комісію з відомих археологів, антропологів, співголовами якої стали доктор історичних наук Сергій Сегеда і завідувач кафедри судово–медичної експертизи Національного медичного університету Борис Михайличенко. «Коли ми відкривали саркофаг, то не сподівалися, що там буде лише один кістяк, без описаних раніше ознак, ще й жіночий, — каже «УМ» Сергій Сегеда. — Потім стали міркувати, куди ж могли подітися останки Ярослава».

Задіявши архівні джерела і спогади очевидців, з’ясували, що у ХХ столітті саркофаг відкривали тричі. «Перша комісія оглядала саркофаг у 1936 році, — розповіла «УМ» заступник директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська» Ірина Марголіна. — Вчені виявили там купу перемішаних кісток і склали два кістяки — чоловічий і жіночий. У 1939–му ті кістяки відправили до Інституту антропології у Ленінграді, де з’ясувалося, що один iз них належить чоловікові, що помер у віці 65—70 років, від народження кульгав і був поранений у голову і в ногу. З історичних джерел відомо, що саме таким був Ярослав Мудрий. Жіночий кістяк, як припустили, належав його дружині Інгігерді. У 1940–му останки повернули до Києва, але в саркофаг не поклали — можливо, через те, що кришку вагою в дві тонни було важко піднімати. А в 1964 році керівництво заповідника вирішило повернути останки в саркофаг. Згідно з тодішнiм актом, це був один кістяк, буцімто Ярослава Мудрого».

Як розповів пан Сегеда, спершу дехто «погрішив» проти росіян, адже акта про повернення обох кістяків у 1940 році на той час ніхто не бачив. Але акт уже знайшовся, його просто згорнули і використовували як «закладку» в архівній папці з документами. І лише тепер українські вчені змогли дізнатися, що останки князя ще в 1943 році вивезли на Захід. «Історія останків князя Ярослава вже давно опублікована в американській пресі, — каже Сергій Сегеда. — У 1940–му, коли їх повернули до Києва, якийсь начальник–комуніст вирішив позбутися «релігійного пережитку» і звелів сторожу Софійського собору закопати кістки. Сторож виявився свідомим і заховав їх у соборі. А в 1941–му, коли в Києві відновилася Українська автокефальна православна церква, віддав митрополитові Никанору. Той перед наступом червоних військ домігся їх вивезення». Тепер відомо, що їх везли в 1943 році через Польщу й Німеччину до США. Утім, де саме сьогодні зберігаються мощі Великого київського князя, невідомо.

За словами Ірини Марголіної, дослідження другого кістяка триває. Науковці з Росії взялися здійснити складне ДНК–дослідження, і Міністерство культури України вже дало дозвіл на вивезення до РФ фрагмента кістки iз саркофага.