Лілія Сандулеса завжди відрізнялась від решти своїх колег сміливістю у висловах і характеристиках на їхню ж адресу. Водночас, безперечно, вона володіє певними дипломатичними рисами, бо зберігає з багатьма майже дружні стосунки, що в шоу-бізнесі є досить великою рідкістю. Як сама зізналася, всі нібито один одному раді, але насправді ніхто ні з ким не дружить. Так, «Привіт!» — «Привіт!» — «Як справи?» — та й усе спілкування.
Ліля все частіше навідується до Чернівців, переїхав сюди жити вже остаточно й її син Іван, якого мама лагідно називає молдавською Іонелом. Він вирішує всі адміністративно-фінансові справи народної артистки України Лілії Сандулеси, його дружина Ельжбета, закінчивши в Києві економічний коледж, також гастролює зі свекрухою і займається костюмами, гримом тощо.
10 травня Лілія Сандулеса виступить перед земляками з великим сольним концертом. Мрія показати свій творчий доробок чернівчанам виникла ще два роки тому, коли співачка відзначала 25-ліття своєї творчої діяльності, але тоді не вдалося домовитися з керівництвом Літнього театру про оренду залу, і довелось робити концерт в ресторані «Черемош», що, власне, також було непогано, навіть більш камерно. Тепер же артистка планує повноцінний концерт на велику аудиторію. З'явиться і новий дует — з народним артистом Молдови Іоном Суручану. Він також бере участь у концерті. Містом поповзли плітки, що дует цей, мабуть, не тільки творчий. На зустрічі з журналістами співачка їх спростувала. Тільки творчий — і крапка. А у висловлюваннях на адресу колишнього чоловіка Іво Бобула Лілія стала більш стриманою і виваженою. Перші інтерв'ю після розриву зіркового дуету рясніли звинуваченнями й образами. Тепер Лілія говорить, що єдине, чого їй не вистачало, це розуміння, поваги та уваги. Можливо, і сама вона в чомусь винна, а в чомусь і Іво, але сьогодні вже пізно про це говорити.
«Узагалі чоловіків люблю розумних і талановитих, та не завжди в цьому щастило. Але якщо зустріну такого, який відповідатиме моїм вимогам, то і заміж ще раз вийти ризикну», — відверто зізналася вона.
Наразі співачка виглядає бездоганно. Схудла, хоча ще кілька кілограмів вважає зайвими. Чесно розповіла, що жити не може без мамалиги зі шкварками, риби чи м'яса, але привчила вже себе обмежувати свої бажання. До масового психозу з пластичними операціями ще не долучилась, але якщо треба буде, то зробить. Аби тільки це було якнайпізніше. Поки що вона цілком задоволена тим, що дали їй батьки та природа. Як говорить Лілія Сандулеса, вона намагається в цьому житті дотримуватися християнських заповідей і нікому не робити зла.
«Сама, щоправда, занадто довірливою була завжди, — каже вона. — Такою залишилась і зараз. Іноді це призводить до розчарувань».
У творчому плані співачка цілком реалізована і задоволена. Вона і надалі співпрацює з Олександром Злотником, Іриною Кириліною, Остапом Гавришем, Володимиром Бистряковим, Лілією Остапенко.
«Автори, які для мене пишуть, добре знають, що я люблю пісні глибокі й філософські. Любов, чекання, розлука, зустрічі й розставання — мої улюблені теми, і я їм не зраджую», — говорить народна артистка України Лілія Сандулеса.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
