Минає другий тиждень з того дня, як Мукачів обирав собі міського голову. Як з'ясувалося, насправді вибір зробила не громада міста, а різні «елементи» — починаючи від бритоголового «братка» й завершуючи головою тервиборчкому. Тепер уже очевидно: мукачівські вибори, починаючи від безпосереднього підбиття підсумків і завершуючи реакцією на все, що тоді сталося, влади, правоохоронних органів та суспільства, матимуть великий вплив на подальший розвиток демократії в Україні. Бо це були не просто вибори мера і навіть не змагання між СДПУ(о) та «Нашою Україною» за Закарпаття. Йдеться про значно глобальніші речі. І не випадково йдеться саме напередодні президентської кампанії.

Cвого часу одні сміялися, інші обурювалися, коли нових міністрів-силовиків особовому складу представляв глава Адміністрації новообраного Президента України Леоніда Кучми. Таке «ноу-хау» дало привід народним депутатам позлословити на рахунок того, що Кучма працює президентом в адміністрації Табачника. Але ті, хто спілкувався з Леонідом Даниловичем у часи його керівництва урядом, ставилися до «нововведення» поблажливо. Бо пам'ятали, як Прем'єр не соромився визнати свою недостатню компетентність, наприклад, у деяких питаннях сільського господарства. Приміром, у тому що краще обізнаний з ракетобудуванням, ніж з проблемами буряківництва, оскільки на полігоні «Капустин яр» провів більше часу, ніж удома. Тому перші, не зовсім умотивовані кроки нового Президента, можна було списати на рахунок незнання главою держави своїх нових функцій. Адже він лише починав освоювати стратегію і методи керівництва країною. У тому числі постулати та принципи, закладені в книзі Маккіавелі «Государ», яку полюбляв цитувати тодішній керівник його Адміністрації.