Юрій Кобзенко у своєму житті займався багато чим — і вантажником у магазині працював, і робітником у поштовому вагоні, і поїздним диспетчером, і в ковбасному цеху, й інженером у Мінчорметі УРСР... Коли ж йому виповнилося 60, видав першу у своєму житті книжку. І не просто книжку, а цілий словник, ідею якого виношував упродовж багатьох років.
Проте запевняє, що цього словника не було б, якби не Юхим Овсійович Коган. Саме він привів Кобзенка до ульпану (студії) Ізраїльського культурного центру, де той досконало вивчив іврит. Згодом навчання у єрусалимських мудреців привело до пошуків першоджерела рідної мови в Святому Письмі. Загалом у своєму словнику він розтлумачив 5000 слів. Для порівняння — у «Словнику мови Шевченка» цих слів 10116. Отож Кобзенко вважає свою роботу далеко не завершеною і нині вже підготував друге видання, значно повніше та ще цікавіше, але немає спонсорів...
Технарі — не сухарі
— Пане Юрію, все це сприймається щонайменше дивно. По–перше, ви — технар. І укладання словників для вас не є фаховим заняттям. А по–друге, Святе Письмо й іврит узагалі є справжнім викликом нашим уже давно усталеним уявленням про походження мов.
— Пам’ятні дискусії 60–х років минулого століття про «фізиків» і «ліриків» наочно засвідчили, що й технарі — не сухарі. Хоча справжню силу слова, скажу чесно, я пізнав не через вірші поетів, а завдяки... «Статуту залізниць», де не дуже «погуляєш» iз тлумаченнями — все чітко.
— Так само вас можна легко звинуватити в безсистемності добору слів у словнику. Принаймні у мене таке враження закрадається...
— Я гортав словники, допоки якесь слово за «мозок зачепиться». Залишалося тільки записати і порівняти з коренями Святого Письма. Те, що вчора не піддавалося тлумаченню, сьогодні виявлялося простим і зрозумілим. Не оминав прізвищ родичів, друзів, знайомих...
Для наших козаків, зокрема, я навибирав на 40 сторінок слів з історії рідного краю, козацтва, назв зброї тощо. Вони для них близькі, рідні, але ніхто не знав, що справжній їх зміст тлумачиться саме через іврит.
Пушкін теж єврей?
— Євреї, іврит... а українському ж що — місця на своїй землі немає?
— А хто ж тоді були Аврам, Мойсей, Рюрик, Ісус, Володимир Хреститель, Пушкін? Звісно, моє нагадування про єврейство того самого Пушкіна когось дратуватиме. Тому я пишу про це свідомо, бо набридли теревені про «Святую Русь», «великорусскость», «чисторусскость» та «истиннорусскость», що є звичайною дурницею, бо слово русь — чоловічого роду. Більше того, у книзі ви знайдете підтвердження того, що лише жителі України є руськими.
Звинувачувати Росію в тому, що вона нав’язала чималій кількості народів свій варіант словесного спілкування, — справа марна. Були поглинуті Рязань, Помори, Корела... Тільки Україна довго пручалася і не дозволяла себе повністю згризти.
Та, на превеликий жаль, самі українці сприяли створенню комплексу меншовартості своєї мови, а багато хто продовжує спілкуватися жлобським жаргоном, щиро вірячи, що це і є російська мова. Українець, потрапивши до російськомовного середовища, вже через два–три тижні легко пристосовується. А от багатьом росіянам інколи й життя не вистачає, щоб вивчити українську.
Особливість семітського письма
— Ну а іврит до чого тут?
— Кожен обирає свою точку відліку. Для прикладу, подивіться на фотографію Місяця. Що там на поверхні? Кратери. А тепер покрутіть фото навколо вісі (центру). І побачите пагорби. Усе залежить від точки зору, висвітлення.
Те ж слово «украйн» (у семітів це — осідати на землі) згадує наприкінці ІІ ст. н. е. ще третій Папа римський Климент, котрий був у наших краях у засланні. Нам же навіть наші академіки–українці подають його як «окраїна, анклав». Окраїна чого?
Українець — він іще й «ха–хол», а це слово в івриті — Птах–Фенікс, який відроджується навіть iз попелу.
— Але ж кажуть, що й самі євреї заплуталися у розумінні перших п’яти книг — Мойсеєвого Закону...
— Не без того... Адже лише в Україні маємо вісім напрямів юдаїзму. Та й мудреці стверджують, що існує 70 шляхів розуміння прочитаного.
Читати Святе Письмо найкраще в оригіналі. Щоправда, маємо маленьку перешкоду: мова Мойсейового Закону — іврит. Це мова матері братів–близнюків Якова та Ейсава, нащадки якого змінили її, але у більшості слів коріння залишилося спільне.
Отож моя книга може вважатися і тлумачним словником, і довідником iз побудови слів та висловів, і спростуванням тверджень про витоки слів iз грецької та латинської мов, не заперечуючи попередність санскриту. У науці івриту передують акадська та шумерська мови, а санскрит — від вірменської...
Мені просто не хочеться повторювати помилок Морозова, Орєшкіна, Юзяка та створювати теорії на кшталт «Россия — родина слонов». Давайте дружити з мовою Мойсея. Слова, що в словниках нам подають як англійські, грецькі, латинські тощо, насправді мають корені з івриту. Можливо, це пояснюється не лише божественним походженням цієї мови, а й тим, що майже дві тисячі років вона була захищена від впливу прогресу. Усі мовні вибрики цивілізації перебрала на себе інша мова — ідиш, яку навіть співець єврейського життя письменник Шолом–Алейхем вважав жаргоном, а не мовою.
Отож і виходить, що й «суто українські» слова при глибокому дослідженні виявляються складеними з кількох коренів івриту. Натяк на семітське коріння української мови маємо в Омеляна Пріцака, вченого, який знав понад 50 мов, який знайшов у Каїрській генізі (схові) листа київських купців Х століття хозарському кагану, де ті пишуть, що тепер «спілкуються руською мовою киян, тобто, ханаанською».
— Але ж в івриті, відомо, лише 22 літери і всі приголосні.
— У тому ж і річ. Не варто перейматися, яким буде голосний звук. Бо «на наші вуха» і ми чуємо «е» замість «а» чи «і» замість «у». Для прикладу: Румунія, Румыния, Romania. Яка голосна в середині цього слова буде найправильнішою? Запитання риторичне. Часткову відсутність голосних зустрічаємо і в інших мовах, як–от прст (перст), врх (верх) у сербів чи krk (шия, карк), vlk (вовк) у чехів. Тому на походження слів треба дивитися через їхні корені — така вже особливість семітського письма.
Cлово зі словника Кобзенка не викинеш
БИДЛО — як зізнається автор, він вважав, що це слово означає щонайменше худобу. Бо не звертав уваги на корінь дієслова, що з’являється вже в четвертому реченні Біблії, і від якого «бидло» створене. В івриті ВДЛ, БДЛ означає відділятися, відрубний, відокремлений Богом. Отож — посідати відокремлене становище. Богообраний?
БАЗАР — нас переконують, що це тюркське слово. А в івритi Ба в, ЦР — тиснява. Отже Ба–ЦаР — у тисняві.
БАНДУРА — в івриті ПаНДуРа — сопілка.
БАТОН — ПаТ — хліб, шмат. Інколи чуємо: «Що ти батуєш той хліб?» Тобто шматуєш, а не ріжеш.
БРАТ — в івриті БРіТ — поєднання, спілка, союз, БР — родюче середовище, поле.
ВОЄВОДА — в івриті \оЙЎ ворог, Да/ — знавець. Знається на ворогах?
СЛОВ’ЯНИ — усі вчені тлумачать це слово як «створене від арабського «скалаб» — раб». В івриті є цлав, чи слаб, що в перекладі означає хрест і від них будуються: цлав, цлаві, цлавян, що неважко порівняти з хрестян, крестьян.
ПЕРШІ УКРАЇНЦІ НА ЗЕМЛІ — хто вони? Якщо вважати, що в івриті у’КРаЙН — осілий на землі, то це — Адам і Єва. Ну як вам, панове?