Упродовж століть 14 серпня українці носять до церкви святити мак. Ця городина саме дозріває в цей час, утім iз Маккавеями, чия пам’ять вшановується цього дня, пов’язана лише співзвучністю назви. Брати Маккабі у 167 році до н. е. повстали проти грецьких правителів, які зневажували віру в Єдиного Бога, змушували юдеїв поклонятися ідолам, грабували Єрусалимський храм і нищили святі книги. Якось цар Антіох задля глуму наказав намісникові Єрусалима приневолити євреїв принести в жертву свиню. Філіп замислив використати для цього одного з найстарших священиків — Єлазара. «Я скоріше помру, ніж дам приклад покори своєму народові», — відказав Єлазар. Його вбили. У селищі Модіїн первосвященик Матітьягу і п’ятеро його синів не стерпіли наруги і повстали: кинули все майно і пішли в гори, вважаючи, що «краще померти у битві, ніж бачити страждання народу». Славетною стала битва під Еммаусом, де три тисячі повстанців перемогли п’ятитисячне професійне військо греків. Маккавеї таки здобули незалежність Ізраїля і відновили Храм. Ці події описані в старозавітних Маккавейських книгах.
На Маковія, за переказом, почалося повстання гайдамаків у Холодному Яру в 1768 році. Це описав Тарас Шевченко у поемі «Гайдамаки». Митрополит Української автокефальної православної церкви Василь Липківський також пов’язував початок гайдамацького повстання з днем пам’яті святих Маккавеїв. У своїх проповідях глава відродженої Української церкви наводив паралелі між старозавітною історією, українською минувшиною і сучасними йому подіями.
14 серпня також відзначається день Хрещення Києва — цього дня до більшовицького перевороту в Києві відбувалися велелюдні хресні ходи до Дніпра. Що ж до маку, то, за стародавнім звичаєм, його святять у церкві разом iз духмяними травами і квітами — базилiком, м’ятою, чорнобривцями. За традицією, цього дня українці печуть шулики — прісні коржі, які заправляють перетертим і запареним окропом маком із медом.