Крихка земля

Ця аварія вразила своїми масштабами: 13 червня у Кривому Розі обвалився ґрунт на 16 гектарах і загинула одна людина — водій, який провалився під землю разом зі своїм автомобілем. І ось нарешті завершила свою роботу комісія з розслідування причин цієї аварії. Головним винуватцем визнано завідувача відділу підземних гірничих робіт і геомеханіки Криворізького науково–дослідного гірничорудного інституту, доктора технічних наук Володимира Цариковського. А з ним — генерального проектувальника «Кривбаспроекту» та колишнє керівництво шахти імені Орджонікідзе. Нинішніх власників та керівників гірничовидобувного підприємства у цьому «чорному» списку не виявилося...

Ґрунт може провалитися й на більшій площі

Збентежений такими висновками комісії Володимир Цариковський, якому інкримінують те, що він не здійснював авторського нагляду за виконанням проектної технології розробки покладів магнетитових кварцитів, чим порушив чинні будівельні норми і правила, навіть скликав у Кривому Розі прес–конференцію.

Насамперед він назвав обвал ґрунту на шахті імені Орджонікідзе явищем унікальним — «вперше у світовій практиці 250—300–метрова товща налягаючих скельних порід миттєво, всупереч відомим закономірностям, зруйнувалася за півтори–дві хвилини». А далі заявив, що комісія шукала не стільки причини небаченої аварії, як її винуватців. Звісно, журналісти не стрималися, щоб не запитати самого Цариковського про те, чому комісія обійшла у своїх висновках і нинішнє керівництво шахти і її власників. «Це запитання слід ставити комісії, — відповів він. — Але чому їх це не зачепило — для мене незрозуміло. Вони теж учасники всього, що сталося. Ми давали рекомендації. Вони обов’язкові для виконання, але виробничників ніхто не позбавляє права заперечувати ці рекомендації. Тим паче що їх розглядають на технічній раді. І тільки після технічної ради приймаються до виконання».

За свідченням Цариковського, комісія не назвала жодного нормативного документа, який би він порушив. Тож у Кривому Розі все більше згадують відому приказку про «стрілочників». Як і про перший тривожний дзвіночок — аварію на шахті імені Орджонікідзе. У тому розумінні, що ґрунт може провалитися не на 16 гектарах, а й на незрівнянно більшій площі. Адже на пустотах, які виникли після видобутку руди, розташований буквально весь Кривий Ріг. Зокрема, за приблизними даними Держпромнагляду, цих пустот нараховується 10 мільйонів кубометрів. За майже 130 років експлуатації криворізького гірничорудного басейну з надр видобуто понад 18 міл­ьярдів тонн гірничої маси. Проте у Держпромнагляді запевняють, що жодна з пустот не розташована під житловими масивами міста.

... А взамін нічого не поклали

Спостереження за деформацією земної поверхні, зонами зрушень у гірничих відводах шахт здійснюють спеціалізовані організації, які роблять щорічні звіти, що направляються до вищезгадуваного НДГРІ. Загалом же цим займаються три лабораторії.

Проректор Криворізького технічного університету з наукової роботи, професор Віктор Сидоренко у розмові зі мною висловив переконаність, що аварія на шахті імені Орджонікідзе стала насамперед наслідком відсутності належного контролю за виробленим підземним простором. «Ми видобули величезну кількість гірничої маси, а взамін нічого не поклали, — пояснює Віктор Дмитрович. — А природа пустоти не терпить».

Саме професор Сидоренко вже не перший рік виступає з ідеєю створення єдиного інформаційного центру маркшейдерсько–геодезичного забезпечення гірничовидобувних регіонів, який має бути муніципальним, незалежним від виробничників, що не зацікавлені у додаткових затратах. Певна річ, це обійдеться в немалу копієчку — необхідні і кваліфіковані кадри, і окреме належно оснащене приміщення, і потужна база приладів, що складається з сучасного високоточного маркшейдерсько–геодезичного обладнання. Тому у Кривому Розі доволі скептично ставляться до того, що такі гроші колись знайдуться. Хоча і сам міністр промислової політики Дмитро Колесніков нещодавно таку ідею підтримав. Отож важко передбачити, скільки ще років Кривий Ріг перебуватиме у невіданні щодо своїх гірничих виробок, які можуть поглинути мільйонне місто.

Але навіть недешевий єдиний інформаційний центр, про необхідність якого після аварії на шахті імені Орджонікідзе нині так активно заговорили, проблеми не вирішить. Бо навіть отримавши повне уявлення про те, де під майже мільйонним містом гуляють пустоти, необхідно вирішувати головне: який вихід? Можливо, в закладці цих пустот? Про такий досвід саме у Кривому Розі мені, пригадую, доводилося писати неодноразово. Його застосовували на шахті «Жовтнева». На підприємстві створили спеціальний закладковий вузол, що створював твердіючі суміші з цементу, піску, гравію, порожньої породи, які подавали по трубах у шахту і заповнювали вироблений простір. Але цей досвід не прижився — вочевидь унаслідок його економічної невигідності. Кому ж вигідно підвищувати таким чином собівартість видобутої руди?

...Усю територію, яка обвалилася на 16 гектарах над шахтою імені Ор­джонікідзе, нині обнесено колючим дротом. Роботу комунікацій, пошкоджених унаслідок обвалу, відновлено. Та чи вичерпано цим проблему? Навіть у випадку інтенсивних дощів учені не гарантують того, що ґрунт надалі не сповзатиме донизу...

ВАРТО ЗНАТИ

Аналогічні трагедії ставалися в Кривому Розі й раніше. Про ці факти нещодавно розповів на сторінках криворізької «Домашнєй газєти» двічі лауреат Державних премій у галузі науки і техніки Володимир Перегудов, що півстоліття пропрацював у гірничій промисловості. Він стверджує: подібні аварії неодноразово ставалися буквально на кожній шахті, де застосовували камерні системи. Але в радянські часи це залишалося таємницею за сімома замками.

1934 рік — трагедія сталася на очах сотень людей. На шахті «Профінтерн» рудника імені Кагановича (нині — «Суха балка») після її закриття камеру погашали мінними зарядами загальною вагою близько 500 тонн вибухових речовин. Пролунав вибух. Але камера не обрушилася. І група фахівців на чолі з головним інженером тресту «Руда» Юхимом Шильманом вирушили до місця, де це мало статися. І тут стався обвал, унаслідок якого люди загинули. На згадку про ту подію у Кривому Розі дотепер стоїть пам’ятник.

1963 — обрушення камери з виходом на поверхню сталося на шахті «Комунар» рудника імені Дзержинського, внаслідок чого теж загинули кілька людей.

1964 — жорстоко нагадала про себе шахта «Південна» рудоуправління імені Кірова, на якій на той час видобуток руди не вели. Але непогашені камери залишалися. Жителі селища Карнаватка ходили над ними протоптаними стежинами. Аж доки не сталося непоправне — ґрунт провалився і семеро людей загинуло.

1978 — шестеро людей загинули на шахті імені Фрунзе. Там унаслідок обвалу породи в кам’яному мішку опинився бурильник. Гірничорятувальники разом iз керівниками кинулися його визволяти. Але всі вони, у тому числі й головний інженер рудника Микола Бушук, були розчавлені виниклою повітряною хвилею.