Свято не для кожного поляка

З пам’яттю про Леха — від Брюсселя до Москви

У своїй першій промові в статусі повноважного президента Коморовський багато говорив про примирення і національну злагоду, запевняв, що не розчарує не лише своїх виборців, а й тих, хто віддав голоси за його іншого кандидата — лідера опозиційної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського. «Я пам’ятаю, що за мого опонента проголосувало 8 мільйонів. І намагатимуся керувати державою так, щоб заслужити їхнє розуміння і вдячність», — наголосив пан Броніслав, додавши, що вважає своїм обов’язком як президента вшановувати пам’ять про тих, хто загинув 10 квітня під Смоленськом.

Запевнивши, що «Польща має всі підстави впевнено дивитися у майбутнє», бо «ми живемо у вільному світі, у вільній країні — ніхто на нашу свободу не зазіхає й на нас не чигає», Коморовський окреслив зовнішньополітичні орієнтири свого президентства. За його словами, перші кроки будуть у напрямку Брюсселя, Парижа і Берліна, бо саме відносини з Німеччиною та Францією для Польщі є пріоритетними. Пообіцявши поглиблювати співпрацю в рамках Європейського Союзу та НАТО, Бронко додав, що сприятиме також «започаткованому процесу зближення і примирення Польщі з Росією».

Завершив свій виступ Коморовський подякою всім, хто «тут, у Сеймі, або в себе вдома переживає цей момент» разом із ним. «Присяга президента — це свято польської державності і демократії, й участь у ньому має взяти кожен поляк та кожна полька», — наголосив глава держави.

«Який президент — така і присяга»

Багато оглядачів цю останню тезу сприйняли як закид у бік Ярослава Качинського — попри запрошення, лідер «ПіС» на церемонію інавгурації не прийшов. «Здається, причина цього досить очевидна, — зауважив у коментарі телеканалу TVN24 голова парламентської фракції «Права і справедливість» Маріуш Блашчак, — зважаючи на те, яке ставлення новообраний президент демонстрував до загиблого Леха. Багато пихи і презирства — і жодного теплого слова про покійного президента». Сам Ярослав Качинський раніше зауважив, що «президентом стала людина, яка має дивні уявлення про совість».

Щодо «рядових» депутатів від «ПіС», то кожен із них сам для себе ухвалював рішення, йти на інавгурацію чи ні. За інформацією «Газети виборчої», голова фракції лише закликав їх не проводити ніяких «показових акцій» (дехто з опозиційних парламентаріїв пропонував демонстративно вийти із зали під час присяги). «Для нас це буде звичайний робочий день», — наголошували напередодні депутати, пояснюючи, що в момент інавгурації працюватимуть у комітетах або спілкуватимуться з виборцями. Лунали й більш категоричні відповіді на кшталт «не прийду, бо я за нього не голосував», «який президент — така й присяга» тощо.

* * *

І хоча менш радикально налаштовані «пісівці» до Сейму прийшли та, як і належить, привітали нового главу держави оплесками, зрозуміло, що «кроком до примирення і взаємопорозуміння», як сподівалися у правлячій «Громадянській платформі», ця церемонія не стала. Хтозна, чи вдасться Броніславу Коморовському заслужити якщо не любов, то принаймні повагу виборців Качинського надалі — тут багато що залежить від того, яку тактику щодо опозиції та її симпатиків обере президент, підсилений парламентською більшістю та однодумцями в уряді, очолюваному головою «Громадянської платформи» Дональдом Туском. Але поки виглядає так, що «Друга Катинська трагедія», яка спершу було згуртувала всіх поляків, незалежно від політичних симпатій та поглядів, зрештою ще більше розколола якщо не суспільство, то принаймні польський політикум.