Я ненавиджу цю освiту,
Вiд вищих злетiв до знемог... —
Це так, якби антисемiту
Служить в однiй iз синагог.
Та от служу, гноблю натуру
За проiмперський гонорар, —
Терплю Мазепу i Петлюру,
Батурин, Крути i Базар.
О, я їх з часом перенищу,
Ще є в запасi досить сил:
Освiту вищу i найвищу
На братський натягну копил.
Нехай там кривляться поети,
Та їм довiку не збагнуть:
Протести, мiтинги, пiкети
Менi лиш лютi додають.
Я дослужився до мiнiстра —
Такi вже вибрики судьби,
А в серцi лютому — канiстри
Отрути, гнилi та злоби.
Це так, неначе окульбачив
Я сам троянського коня:
Мене московський князь призначив
Служить — i вiн менi рiдня.
На смiх, на кпини не зважаю,
До того я вже добре звик:
Я навiть Кобзаря читаю —
В перекладi на «свой язик».
В цiм iстина двояких значень,
Інтриг блюзнiрська каламуть:
Я не Тютюнник, я Табачник,
І в цьому вся крутiйська суть.
На цiй землi прадавнiх росiв
Я на незгiдних пута сплiв:
Я вивчу їх на малоросiв,
На гнучкошиїв, на хохлiв!