(РЕЙТЕР.)
Після 1 травня Україна буде політично відділеною від решти Європи — завісою, яка не стане, звісно, такою щільною і страшною, як «залізна завіса» епохи «холодної війни», але все-таки відчуватиметься. Тому й назвали цю нову лінію поділу(лінію умовного поділу, як делікатно називають його політики з-за обох боків «бар'єра») «ситцевою завісою». Певний ефект присутності і певні відчуття співпричетності до Великої Європи в нас зберігатимуться, але ситцева фіранка суттєво заважатиме, це буде наче поцілунок через хусточку, така собі поєднаність «понарошку».
Напередодні нової хвилі розширення Євросоюзу «УМ» попросила надзвичайних та повноважних послів в Україні тих держав «нової десятки», які, на наш погляд, найтісніше співпрацюють з Україною, відповісти на питання, пов'язані з розширенням ЄС та його впливом на подальші стосунки цих держав із нашою.
1. Після входження вашої країни в Європейський Союз якими ви бачите проблемні точки у взаємовідносинах з Україною? Як вплине вступ вашої країни до ЄС на економічні стосунки наших двох держав?
2. Під час переговорів про майбутнє членство вашої держави в ЄС якими були найважчі питання, що потребували узгодження з Брюсселем?
3. За яких умов і коли ваша країна може приєднатися до Шенгенської зони та до зони євро?
4. Чи вважаєте ви, що вступ вашої держави до ЄС був безальтернативним і чому?
1. Я вважаю, що й Україна, і Польща тільки виграють від розширення Євросоюзу. На сьогоднішній день Європа має все ще дуже мало позитивної інформації про Україну. Наближення Європейського Союзу до кордонів України дозволить їй через своїх добрих сусідів-членів ЄС безпосередньо створювати власний імідж у Європі.
Щодо економічних стосунків, то ми сподіваємося на збільшення динаміки економічного співробітництва. Ми зацікавлені у збереженні обсягів українських поставок і ведемо переговори про підсумовування їх до загальних квот ЄС.
Деякі перешкоди будуть пов'язані з новими процедурами сертифікації і стандартизації, але загалом буде знижено понад 40 відсотків митних тарифів, умови українсько-польського торгового обміну для більш ніж 90 відсотків найменувань залишаться незмінними.
Значною мірою сама Україна може сприяти інтенсифікації економічних взаємин, адже відомо, що в Україні досі дуже важко вести бізнес. Це і непрозорість фінансової системи, перешкоди бюрократичного характеру, складність митної процедури та системи сертифікації тощо... Я чув і такі міркування, що з ліквідацією з 1 травня обмежень і широкого доступу польського бізнесу до європейського ринку, багато хто готовий працювати на Заході, де стабільне законодавство дає змогу краще прогнозувати капіталовкладення і розвивати підприємництво.
2. Уся сукупність справ вимагала ретельного узгодження і компромісів. Євросоюз — це як відкритий клуб, куди, аби повноправно ввійти, необхідно прийняти певні правила і надалі серйозно слідкувати за їх дотриманням. Незважаючи на те, що Польща майже 15 років тому розпочала широке реформування свого політично-економічного устрою, нам багато чого іще треба зробити.
Для прискорення і впорядкування узгоджувального процесу поступу до ЄС в Польщі було створено Комітет Європейської інтеграції, який мав право накладати вето на всі польські законодавчі акти, що могли суперечити нормам права Європейського Союзу. Без величезної аналітично-практичної діяльності цього комітету адаптацію польського правового поля до європейського майже неможливо уявити. Одночасно чи не найважчою була і щоденна діяльність на власній ділянці, в Польщі, із запровадженням у життя європейських стандартів, норм і процедур... Для цього польське суспільство докладало і докладає чимало зусиль. Аби вирівняти показник продуктивності сільського господарства в Польщі, нам — за умов допомоги ЄС — ще потрібно приблизно 10—20 років.
Для створення сучасної інфраструктури — шляхів сполучення, зв'язку — і модернізації існуючої нам також доведеться добре попрацювати ще з десяток років.
3. —
4. Рішення поляків повернутися в Європу, особливо після розпаду СРСР, було природним устремлінням. Для сучасної Польщі членство в ЄС є єдиним і винятково ефективним способом подальшого розвитку і взаємодії з європейськими структурами.
Чекаємо прискорення реформ, вільного переміщення людей і капіталу, розширення культурного обміну — польська культура завжди була цілком європейською, нові стимули з'являться, напевно, і для неї.
Польща розраховує на велику фінансову допомогу, в тому числі зі структурних фондів ЄС.
Велика праця всього польського суспільства в попередні роки в напрямі європейської інтеграції , за нашими підрахунками, вже невдовзі повинна посприяти якісно новому підйому рівня життя поляків.
1. Я не бачу вагомих підстав вважати, що всуп Латвії до ЄС спричинить якісь серйозні проблеми в латвійсько-українських відносинах. Україна була, є і залишиться одним iз найважливіших партнерiв Латвії на пострадянському просторі. Що стосується економічного співробітництва, то, відповідно до своїх зобов'язань, Латвія денонсувала договір про вільну торгівлю промисловими товарами. Однак це не сильно позначиться на обсягах торгівлі, оскільки протоколи про взаємний доступ до ринків товарів і послуг, підписані в рамках СОТ між Латвією й Україною та ЄС і Україною, передбачають дуже низькі ставки митних тарифів. А вступ України у СОТ, сподіваюся, не за горами.
2. Вимоги до вступу Латвії в ЄС були стандартними — відповідність Копенгагенським критеріям і узгодження національного законодавства з aquis communitare (сукупністю всіх законодавчих норм ЄС. — Ред.). Специфічними для кожної країни, що вступає в ЄС, були переговори про надання перехідних періодів і так званих «курйозних винятків». Зокрема, Латвія домоглася відстрочки до 2015 року запровадження вимог ЄС щодо якості води, створення запасів нафтопродуктів і виконання деяких інших вимог (у цілому маємо 36 перехідних періодів). Як одне зі згаданих «курйозних винятків» можна згадати право ловити рибу в Ризькій затоці тільки для латвійських та естонських рибалок.
3. Латвія прогнозує приєднатися до Шенгенської угоди і зони євро в 2007 — 2008 роках на загальних для цих угод вимогах, яким, в основному, відповідає вже зараз.
4. Безальтернативних рішень практично не буває. Латвія, так само як Швейцарія чи Норвегія, могла залишитися поза рамками ЄС чи інтегруватися в СНД, але воліла приєднатися до наймогутнішого союзу держав на Європейському континенті, оскільки вважає, що в такий спосіб може в довгостроковій перспективі найкраще захистити і реалізувати свої національні інтереси.
1. Говорячи про взаємовідносини між Литвою й Україною після вступу Литви до ЄС, не хотів би вживати терміни «проблеми», «проблемні точки», оскільки розширення ЄС надасть чимало нових можливостей для розвитку зв'язків між нашими державами.
З одного боку, необхідно визнати, що розширення ЄС матиме деякий короткостроковий негативний вплив на литовсько-українські стосунки. Цей вплив пов'язаний з тим, що припиниться дія двостороннього договору між Литвою й Україною про вільну торгівлю. Однак хотів би підкреслити, що цей негативний вплив буде тільки короткостроковим, оскільки Україна має на меті стати членом СОТ і прагне вільної торгівлі з ЄС. Після досягнення цих цілей Україна вестиме вільну торгівлю не тільки з Литвою, а й з усіма державами ЄС.
З іншого боку, приєднання Литви до ЄС матиме великий позитивний вплив на взаємовідносини між нашими державами. Як відомо, Литва і Україна підтримують дуже добрі двосторонні стосунки, які прирівнюються до стратегічного партнерства. Тому після вступу Литви до ЄС Україна матиме надійного друга в цій організації, котрий допомагатиме прагненню вашої держави досягти євроінтеграційної мети.
Думаю, що першими українцями, які відчують користь від вступу Литви до ЄС, будуть українські підприємці, котрі мають інвестиції у Литві. Кілька років тому, стратегічно оцінивши ситуацію і вклавши інвестиціії в Литву, вони вже зараз без жодних додаткових зусиль стають «гравцями» на ринку ЄС.
2. Важких питань у переговорах щодо вступу до ЄС вистачало, однак, як найважчі хотів би виділити два: закриття Ігналінської АЕС і визначення порядку переїзду через територію Литви до Калінінградської області громадян держав, які не є членами ЄС.
Упевнений, що Україна краще, ніж будь-яка інша країна, знає, якою складною роботою є закриття АЕС. У Литві це також розуміють, і тому нам удалося досягнути фінансової підтримки ЄС у цьому процесі. Перший з двох блоків електростанції передбачається закрити вже до початку 2005 року.
Вирішуючи питання поїздок до Калінінградської області, литовським учасникам переговорів також довелося попрацювати. Досягнуто компромісного варіанта, що був прийнятний і для Росії, і який не закрив Литві шлях до приєднання до так званої Шенгенської зони.
3. Литва активно працює, прагнучи інтегруватись до Шенгенської зони та зони євро. Не хотів би обтяжувати читачів технічними деталями про нашу роботу в цій царині, можу сказати, що ми сподіваємось бути готовими і вступити в ці зони в кінці 2006 — на початку 2007. Під час прийняття законів, підготовки міжнародних договорів обов'язково беруться до уваги вимоги ЄС і Шенгену.
4. На це питання можу відповісти дуже просто. У географічному, культурному, релігійному, загалом цивілізаційному сенсі Литва завжди відчувала себе частиною Європи. Тому навряд чи ми могли б залишитись осторонь від стратегічних процесів єднання, які наразі відбуваються в Європі. Це було б незрозумілим і для жителів Литви, і для наших сусідів. Мета політичних, економічних, соціальних перебудов — створити демократичне суспільство, яке поважає закони, права і свободи людини, прагнути підвищення рівня життя.
1. Членство в ЄС відкриє для Чеської Республіки перспективу більш швидкого і якісного розвитку. Наразі ЄС пропонує певні інструменти своєї спільної політики й Україні, наприклад, у рамках проекту «Ширша Європа», які також надають їй можливості якіснiшого і швидшого внутрішнього розвитку та більш якісних і динамічних відносин із країнами-членами ЄС. В обох випадках усе залежить від того, як ми скористаємось цими можливостями. Ця проблема не нова. Вона подібна до тiєї, наприклад, як Україна використовує свою незалежність, можливість побудувати якісну демократичну політичну систему, державу справедливого права і свобод людини, можливість розвивати ринкову економіку, свою культуру, соціальну справедливість тощо. Отже, нічого принципово нового.
Наші економічні відносини вже п'ять років розвиваються дуже динамічно. Для Чеської Республіки і чеських фірм, зрозуміло, буде дуже важливо, щоб ця динаміка збереглася. Якщо й для української сторони це буде дійсно важливим, вірю, що ми втримаємо динамічний розвиток економічних відносин.
2. Знаєте, я не брав участі в переговорах з інституціями ЄС і не знаю, як відповісти точно. Гадаю, що це були речі такого штибу, як переговори щодо кількох перехiдних періодів для галузей, у яких або Чеська Республіка, або Європейський Союз не були готові на момент вступу повністю застосувати стандарти ЄС. Чеській Республіці, наприклад, було потрібно відстрочити вирішення питання повної свободи торгівлі землею, а ЄС необхідно було відстрочити вирішення проблеми повної свободи при працевлаштуванні громадян Чеської Республіки в деяких країнах, що є членами ЄС. У першому випадку могли б почувати себе дискримінованими громадяни країн-членів ЄС, у другому — громадяни Чеської Республіки. Певна річ, нелегко було домовитись про рішення, яке хоча б частково задовольняло обидві сторони.
3. Після виконання умов, установлених Шенгенською угодою, й умов для вступу в зону євро. Однак потрібно підкреслити, що в обох випадках це крок абсолютно добровільний, і так само в обох випадках це питання політичне і психологічне. Існують політичні партії в Чехiї, які певною мірою скептично ставляться до одного або обох цих інститутів, і все залежатиме від голосування громадян на виборах. Умов багато, але головним є політичне рішення, яке має прийняти парламент і уряд Чеської Республіки, які у нас створюються або припиняють свої повноваження залежно від волі громадян, виявленої на парламентських виборах.
4. Уся політична сцена Чеської Республіки була заодно в тому, що вступ до Європейського Союзу не має доброї альтернативи. Я особисто такої самої думки. Більш істотним, однак, є те, що більшість громадян Чеської Республіки, за винятком комуністів, ще перед Другою світовою війною, перш ніж нас поглинув спочатку нацистський, а потім комуністичний тоталітарний режим, визнавала багато з тих цінностей, на яких після згаданої війни виросла, на жаль, на захід від нас, нова, сучасна й об'єднана Європа. Таким чином, більшість із нас сприймає сьогоднішній вступ до Європейського Союзу як повернення туди, де є наше історичне природне місце.
Але треба також сказати, що можливістю вступити до Європейського Союзу, так само як вступом до НАТО в 1999 році, ми завдячуємо величезному зусиллю країн-членів НАТО і партнерських країн Європейського Союзу, які здобули для нас обидві ці можливості. Користуючись нагодою, я тут, на українській землі, щиро й сердечно дякую їм за все, що вони зробили для нас.
1. Перша проблема — нелегальна міграція: найбільше нелегалів із третіх країн прямують через територію України до її найменшого кордону — зi Словацькою Республікою (в радянські часи ніхто собі навіть уявити не міг, що територія країни може бути таким «прохідним двором»). Друга проблема — нелегальне працевлаштування українців, які їдуть на Захід як туристи, а там наймаються на роботу. Якраз це було однією з найголовніших причин введення візового режиму для громадян України з боку Європейського Союзу. І після приєднання Словаччини до ЄС наш спільний кордон не стане «залізною завісою».
Наразі важко сказати, чи буде змінюватися візовий режим, — у Словацькій Республіці немає єдиного підходу до цього. Казали, що візовий режим не сприятиме економічним відносинам. Але статистика двосторонніх економічних відносин цього не підтверджує. Введення візового режиму в 2000 році позначилося в основному в прикордонних регіонах на нелегальних торговцях, так званих «човниках». А товарообіг між Україною в Словаччиною почав зростати і, наприклад, минулого року становив 455 мільйонів доларів. Словаки в основному беруть сировину (вугілля, залізну руду, хімікати), а вивозять машинобудівне обладнання, вироби із вогнетривкої глини, пиломатеріали, папір тощо. Українці почали вкладати гроші в словацьку металургію, для них Словаччина приваблива тим, що вона поруч, на кордоні, але вже в ЄС. З нашого боку, ми маємо інвестиції на Волині та в Запорізькій області. Встановлення кордону не стане перешкодою для руху капіталу, більше того — Україна залишається для нас найголовнішим партнером. Цьому сприяє і Закарпаття, яке історично зв'язує Україну з Центральною Європою.
На мій погляд, ті необхідні зміни двосторонньої договірної бази, пов'язані зi вступом Словаччини в ЄС, не матимуть суттєвого впливу на торговельно-економічні стосунки між нашими країнами. Адже між нами не було угоди про зону вільної торгівлі. Україна навіть виграє в тому, що тепер на її заході діятимуть, у принципі, однакові митні правила. Відносна проблема для України полягає не в тому, що до ЄС вступають 10 нових членів, а в тому, що Україна поки що не вступає до СОТ (хоча ще з 1999 року я кожного року чую запевнення в тому, що Україна вступить до СОТ саме наступного року). Тільки після вступу можна було б розглянути питання про укладення угоди з ЄС про вільну торгівлю. Але ж Україна тепер буде членом Єдиного економічного простору, де діють інші ставки.
2. Найважче було те, щоб Брюссель розпочав із нами детальну розмову. Нас не приймали до НАТО, ЄС не хотів розпочинати переговори про вступ, тому що в нас діяв не зовсім демократичний уряд, який обмежував діяльність ЗМІ і у своїй внутрішній політиці зловживав таємними службами (наприклад, у випадку викрадення сина тодішнього президента в період найбільшого конфлікту між президентом і прем'єр-міністром). Але у 1998 році пройшли вибори до парламенту, який сформував реформаторський уряд, почався посилений переговорний процес про вступ до НАТО і ЄС. Треба було узгодити законодавчу базу з європейською в 30 проблемних сферах.
3. Ми б хотіли якнайскоріше приєднатися до Шенгенської зони, але треба забезпечити свої зовнішні кордони. Це, мені здається, займе два-три роки. Наразі словаки отримали право перетину внутрішніх європейських кордонів за внутрішніми паспортами. Там не буде митників, але ще будуть прикордонники, а от у Шенгенській зоні між окремими державами немає навіть прикордонників.
Щодо євро, то це можливо через чотири-п'ять років. Тому що, хоч ми дотрималися законотворчих умов, але ще маємо довести свій економічний потенціал.
4. Кожен хотів у ЄС. До Другої світової війни Чехословаччина входила в десятку найрозвиненіших держав світу, це була одна з найдемократичніших держав Європи, але це все призупинила війна, а потім комунізм. Приклад Ірландії і Португалії показав, якого розвитку вони досягли після вступу в Союз.
Ми знаємо, що будуть проблеми. Потрібен певний час для того, щоб вирівнялися економічні потенціали та життєвий рівень. Проте навіть люди старшого покоління, яким не дуже подобається вступ Словацької Республіки в ЄС, підтримали його заради майбуття своїх дітей та онуків.
Зародком теперішнього ЄС можна вважати Європейський союз вугілля і сталі, до якого 1951 року увійшли шість країн: Бельгія, Голландія, Італія, Люксембург, Німеччина та Франція. 1957 року на підставі Римських угод на базі цього об'єднання було створено Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Це економічне утворення вже мало сильну політичну об'єднуючу складову, без якої важко було обійтися в часи «холодної війни». 1973 року відбувається перше розширення ЄЕС за рахунок трьох нових членів: Данії, Ірландії та Великої Британії. 1981 року відбувається наступне розширення, на південь — за рахунок Греції та десяти мільйонів її мешканців. 1986 року — третє розширення: до ЄЕС приєднуються Іспанія та Португалія. Відтак Співтовариство з 320 млн. населення стає найбільшим міжнародним економічним організмом світу.
1993 року на підставі Маастріхтського договору ЄЕС перетворюється на Європейський Союз — не лише економічний, а й політичний союз держав. 1995 року відбувається четверте розширення ЄС за рахунок Австрії, Фінляндії та Швеції. Союз відтоді об'єднує 15 країн Західної Європи з загальною територією 3,2 млн. квадратних кілометрів та населенням, яке на цей час становить 378,5 млн. осіб.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
