Іракська молодь святкує підбиття чергового броньованого екіпажу, цього разу американського, на вулиці Багдада. (Фото РЕЙТЕР.)
Учора вранці український контингент уже вдруге за місяць зазнав втрат: загинув рядовий контрактної служби 22-річний Костянтин Михалєв із Хмельниччини. Як повідомила прес-служба Міністерства оборони, це сталося під час збройного нападу на український патруль поблизу міста Аз-Зубадія, що за 60 кілометрів на захід від Аль-Кута. БТР-80, який замикав колону з трьох патрулюючих бронетранспортерів, було розстріляно впритул з ручних протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Ця сутичка стала останньою для снайпера 62-го окремого механізованого батальйону Костянтина Михалєва. Вибухом було поранено ще двох рядових-контрактників: кулеметника Ярослава Злочевського та гранатометника Володимира Бегутова.
Відразу після нападу патруль вийшов із зони бою та зайняв кругову оборону. На допомогу йому прийшли два вертольоти вогневої підтримки збройних сил США та вертоліт американського медичного підрозділу Medavec, який евакуював постраждалих до Багдадського військового шпиталю. Там поранені отримали необхідну допомогу, інформувала прес-служба Міноборони, а за станом їхнього здоров’я, оціненого як стабільний, постійно слідкують лікарі.
Керівництво Міністерства оборони також висловило співчуття рідним і близьким рядового Михалєва. «УМ» поцікавилася в прес-службі відомства, чи сім'я Руслана Андрощука, першого вбитого в Іраку українського миротворця, отримала обіцяну компенсацію в 100 тисяч доларів. «Ще ні. — Відповів речник міністерства Костянтин Хівренко. — Виплата компенсації — це певна процедура, пов'язана з офорленням документів. Але я не сумніваюся, що вони її отримають».
Учора співчуття самотній матері, яка втратила єдиного сина, висловив на прес-конференції Президент Леонід Кучма. Він повідомив, що посилення безпеки наших військових в Іраку, а також питання реформування армії стануть темою призначеного на 30 квітня засідання Ради нацбезпеки та оборони. Одначе, наголосив Кучма, позиція України щодо Іраку залишається незмінною: ми не маємо наміру виводити свій контингент, але переконані, що міжнародну операцію в Іраку треба проводити під егідою ООН.
Керівник України оприлюднив і своє ставлення до парламентських настроїв стосовно ініціювання виведення нашого контингенту з палаючої країни. Воно, звісно, різко негативне. Натомість ходити зі скринькою для збору пожертв родичам загиблих у бою українських солдатів Л.Д. порадив депутатам, насамперед опозиційним, звернути увагу на статистику несподіваних смертей в Україні. Так, минулого року нагла смерть забрала понад 23 тисячі співвітчизників, зокрема більше 3 тисяч загинули в дорожньо-транспортних пригодах, понад 10 тисяч померли від алкоголізму, зокрема і отруївшись фальсифікатом, 1200 — від наркоманії, 5267 — від рук злочинців, у самій армії в мирний час загинули минулоріч 144 чоловіки. Цифри і справді жахаючі. А втім, яке вони мають відношення до, власне, політичного питання про доцільність перебування українців у Іраку?..
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
