Або в «Регіони», або на вихід

Звістка про звільнення ректора Донецького національного університету, який входить до числа провідних вітчизняних вишів, як для самого Володимира Шевченка, так і для професорського–викладацького складу стала крижаним душем у сорокаградусну спеку. Що змусило керівництво Міністерства освіти й науки в розпал вступної кампанії звільнити доволі успішного керівника, та ще й у такому авральному порядку, досі залишається таємницею. Очевидних проколів, пов’язаних із професійною діяльністю Героя України, який майже чверть століття стояв біля керма ДонНУ, не було.

Але для того, щоб змусити ректора вишу звільнити керівне крісло, до Донецька прибув особисто міністр Дмитро Табачник. 29 липня він несподівано «завітав» у гості й зажадав від Володимира Шевченка написати заяву про звільнення за власним бажанням. Коли ж отримав відмову, одразу підписав наказ про звільнення. Перед тим освітній міністр зустрівся з деканами факультетів та викладачами, які наразі задіяні у приймальній комісії, та поспілкувався з представниками профспілки. За словами Володимира Павловича, всі підлеглі не погодилися з його відставкою, проте наказ про звільнення все ж було підписано. Міністр мотивував відставку ректора Шевченка закінченням строку діючого контракту.

Як відомо, ректора вишу, що має статус національного, обирають на сім або п’ять років. Потім, за законом, оголошується конкурс на його наступника. «28 липня у мене справді закінчився контракт. Проте всі необхідні документи для участі в черговому конкурсі я оформив і подав вчасно. І конференція трудового колективу університету, й кадрова комісія міністерства знову рекомендували мене на цю посаду. І ось 29 липня несподівано приїжджає міністр й оголошує свій наказ, — розповідає здивований Володимир Шевченко. — Претензій до мене як до ректора чи до університету немає. Університет входить до десятки кращих ВНЗ України, а отже, мабуть, і його ректор також... Чому зі мною так вчинили — пояснити важко. Істинної причини не знаю, але міністр у неофіційній розмові сказав, що це — рішення вищих органів влади. Щоправда, яких — не уточнив».

Згідно з чинною практикою у МОН, після закінчення строку контракту ректору продовжують повноваження і він виконує свої обов’язки до проведення конкурсу, який міністерство зобов’язане оголосити. «Оскільки липень–серпень — це місяці, коли люди у відпустках, вони мали оголосити конкурс у вересні, провести його і лише тоді мене звільнити, якщо виберуть когось іншого, — пояснює Шевченко. — Усім ректорам продовжували повноваження до моменту виборів, а мене просто викинули мітлою».

Хоча очевидно, що несподівана відставка успішного керівника пов’язана з іншими виборами — до місцевих рад, які нова влада планує провести восени. Принаймні у цьому впевнена переважна більшість викладачів вишу. Володимиру Павловичу неодноразово пропонували вступити в Партію регіонів, але той відмовлявся. Що й не дивно, адже він очолює обласний осередок «Просвіти». Тепер, очевидно, посада ректора стала потрібною «регіоналам» для посилення свого контролю над професорсько–викладацьким та студентським складом вишу. Нині обов’язки ректора виконує Андрій Кучко. А співробітники Донецького національного університету рішуче налаштовані оскаржити рішення Табачника.

А ТИМ ЧАСОМ...

Українська мова аспірантам і кандидатам наук уже не потрібна. Кабінет Міністрів скасував іспит з української мови при вступі до аспірантури і складання іспитів для отримання ступеня кандидата наук, внісши відповідні зміни до «Положення про підготовку науково–педагогічних і наукових кадрів».Таким чином, уряд Азарова скасував постанову про обов’язковий іспит з української мови для отримання наукових звань, запроваджений міністром освіти Вакарчуком.