У ресторані на вас чекає... каракурт

До лікарні Херсонщини щодня доправляють людей, котрі постраждали внаслідок укусів каракуртів та степових гадюк.

Гадюки «розкусалися»

Просто з–за святкового столу до реанімаційної палати потрапила 22–річна мешканка села Подокаліновка Цюрупинського району. Разом із друзями вона гуляла на вечірці у приміському кафе «Місце зустрічі», розташованому на п’ятому кілометрі Миколаївського шосе. Дівчина навіть не відчула укус у ліву руку, а в чорній «мошці» небезпечного павука не розпізнала. Лише коли раптом відчула сильні болі в серці та шлунку, святкування довелося зупинити: друзі терміново викликали «швидку». Наразі потерпіла вже другий тиждень перебуває в лікарні — у стані середньої важкості. Того ж дня двоє людей постраждали від укусів отруйних змій: до реанімаційного відділення Чаплинської районної лікарні потрапив 14–річний підліток із села Жовтневе з діагнозом «укус гадюки степової» (вона «вгризнула» хлопця у полі під час випасу худоби). А ось 59–річного мешканця села Ново–Кам’янка змія «цапнула» за ліву стопу. Чоловік потрапив до реанімації Каховської районної лікарні. Наступного дня лікарні Херсонщини вже приймали тих, кого покусали каракурти: 19–річного хлопця із села Сівашка Цюрупинського району та 46–річну жінку з Голої Пристані. Незважаючи на повну відсутність такої необхідної цього літа протиотрутної сироватки, всі вижили.

«За багато років роботи в степовому регіоні ми навчилися надавати постраждалим необхідну допомогу і без дорогої сироватки, — розповідає «УМ» головний лікар Херсонської станції швидкої допомоги Валентина Курсіна, — проводимо підтримуючу терапію, очищення крові фізіологічним розчином, а також ставимо численні крапельниці. Безумовно, застосування сучасної вакцини позбавило б постраждалих від тих пекельних страждань, що вони відчувають у перші три дні. Проте радує вже той факт, що ми навчилися рятувати людей!»

Як повідомили «УМ» у прес–службі Головного управління МНС, до лікарень Херсонщини щодня звертаються люди, котрі постраждали внаслідок укусів каракуртів та степових гадюк. Усього постраждалих уже майже три десятки. Страждають, як–то кажуть, і старий, і молодий: серед постраждалих є і 80–річна мешканка села Приозерне, і чотирирічна дитина з Херсона.

Причина, через яку так «розійшлися» отруйні гади, — початок шлюбного періоду, який для змій та павуків починається наприкінці липня і закінчується у вересні. Окрім того, неймовірна спека та рясні дощі фактично перетворили південь України на тропіки: небезпечні плазуни та членистоногі стали набагато агресивніші, аніж раніше. До речі, «активізація» гадюк спостерігається і в інших регіонах, адже спека та дощі панують практично на всій території України.

Сироватка проти отрути нам не по кишені

Проблему, пов’язану з відсутністю протиотрути, нині відчувають усі українські лікарі. Адже з часів розвалу СРСР нічого не змінилося, і необхідну сироватку, як і раніше, виготовляють тільки в одній установі — Науково–дослідному інституті вакцин та сироваток у Ташкенті. Через віддаленість виробника вартість ліків дуже висока. У минулому році ціна однієї ампули перевищила дві тисячі гривень! Більша частина медичних установ України не в змозі закуповувати за свій рахунок такі дорогі препарати. Два роки тому сироватка (п’ять ампул) була придбана Лікарнею швидкої допомоги міста Миколаєва. І на сьогодні, це, мабуть, чи не єдиний лікувальний заклад України, де є такий препарат.

Але те, що всі вкушені вижили, — не випадковість: із часом лікарі набули досвіду й навчилися рятувати людей без сироватки. В минулі роки люди від укусів каракурта все ж таки вмирали... А сироватка не тільки підвищує шанси на сприятливий результат, а й елементарно полегшує стан хворого. «Після введення 5—10 куб. см сироватки страждання хворого вщухають, і через три–чотири дні він одужує», — так описують дію цього препарату. А страждання іноді настільки великі, що (як розповідають лікарі–реаніматологи) доводиться давати загальний наркоз. До речі, у Радянському Союзі представники деяких професій (геологи, зоологи, прикордонники) були забезпечені спеціальними наборами засобів першої допомоги. У Середній Азії до складу таких наборів входили, у тому числі, і сироватки — від укусів змій і каракурта. Та й у нас, на півдні України, не завадить мати такий препарат — у лісгоспах і заповідниках, на базах відпочинку та у військових частинах.

Є надія і на вітчизняних науковців. Нещодавно на Полтавщині освоїли виробництво препарату «антігюрза» і «антівітерін». Якщо буде попит на цю продукцію, ціна може бути значно знижена. Однак це досить віддалена перспектива, і поки що наших людей рятуватимуть лише крапельниці та... добре слово лікарів.

ДОВІДКА «УМ»

Як не потрапити до каракурта «на зубок»

Рятувальники МНС нагадують відпочивальникам, що приїхали або збираються їхати до Херсонщини, як уберегтись від укусів каракуртів: не ходіть босоніж і в короткому одязі по зарослій сухій кам’янистій чи піщаній місцевості; ретельно струшуйте одяг і речі, що лежали на землі чи у траві, поки ви засмагали та відпочивали. Обов’язково майте при собі знеболювальні та протиалергійні препарати. Не завадить також достатній запас питної води та сірники — у перші секунди місце укусу слід припекти, щоб дія отрути послабшала, а потім покласти холод, щоб втамувати біль. У випадках укусу обов’язково викликайте «швидку» — без своєчасного медичного втручання людина може померти! До прибуття лікарів не дозволяйте потерпілому рухатися, дайте заспокійливий чи знеболювальний препарат, а також давайте пити якомога більше води.

НА ЗАМІТКУ

Про «бідну гадюку» замовте хоч слово...

Якщо про каракурта (так звану «чорну вдову») думка вчених однозначна: збирати та знищувати, то степова гадюка викликає більш доброзичливе ставлення. Адже цей плазун занесений до Червоної книги України, а зміїна отрута має неабияку цінність для медицини. «Гадюки, що мешкають на Херсонщині, виробляють близько 3 мг. отрути, — розповів «УМ» Віктор Гавриленко, директор біосферного заповідника «Асканія Нова». — Ця доза смертельна лише в тому випадку, якщо змія вкусила в голову або в обличчя. Або якщо людина має алергічне чи серцево–судинне захворювання».

За словами фахівця, у інших випадках ця доза зміїної отрути загрози для життя не представляє. Отрута степової гадюки має геморагічні властивості — впливає на згортання крові — та місцеву дію. Тобто набряк, печіння, які й виникають якраз тому, що організм сам намагається блокувати дію отрути. Змія першою не нападе ніколи, тільки якщо відчує для себе загрозу.

«На моїй пам’яті за останні роки не померла жодна людина, а кусали багатьох, — продовжує Віктор Гавриленко. — Скажу так: смерть від укусів нашої не надто отруйної змії швидше настає через некваліфіковано надану медичну допомогу. Я маю на увазі всі ці перетягування джгутами, розрізання ран... Подібні дії можуть призвести до потрапляння у кров інфекції або навіть викликати некротичні процеси в тканинах. А потрапляння продуктів розпаду в кров буде небезпечніше за дію отрути. Так що ніяких джгутів! Єдиний ефективний спосіб у народі — висмоктування і спльовування отрути з ранки. Та й то, це доречно тільки відразу після укусу. Але перед цим треба витерти та продезінфікувати місце навколо ранки. Укушену кінцівку підняти якомога вище, щоб до неї не так приливала кров. Рану потрібно обробити йодом або перекисом водню. Потім людині треба дати препарати, що стимулюють роботу серця. Ну й постійно давати багато пити. Наприклад, теплий чай. Ну і, звичайно, швидко доправити постраждалого до лікарні. Взагалі гадюки тримаються одних і тих же місць, своєрідними поселеннями. Змінюють місце тільки під час шлюбних міграцій — пару шукають. А так — живуть у балках, ровах, серед каміння, гріються на буреломах. Місцеві жителі завжди знають, де на них можна натрапити і просто дотримуються заходів безпеки. Збираючись у такі місця, слід взути високі гумові чоботи, надіти штани з цупкої грубої тканини, взяти довгу палицю з розвилкою на кінці — нею можна обережно прибрати змію з дороги. Але ні в якому разі не бити, не вбивати. Бо все у природі входить до єдиного кола життя, і навіть отруйні змії — невід’ємна частка нашого співіснування з природою».