Як Василь Овсієнко впіймав російського облизня
Якось цією весною мій приятель Василь Овсієнко отримав запрошення з Росії. Зателефонував мені:
— Нас із Вами запрошують на липень до Пермського лагерного музею.
— Дякую. Я вже там був, — відповідаю.
— Та я там уже був п’ять разів після того. Просили давні друзі, чекають...
Щоб не вдаватися в інтроспекцію, я вдався в амбіції і кажу:
— Там мене не пам’ятають.