Московський патріарх і далі гостює в Україні. Учора він покинув Одесу і змінив графік візиту, щоб зустрітися з Віктором Януковичем у Криму, а сьогодні і завтра оглядатиме цікавинки Дніпропетровська.

В Одесі й Криму протестів проти візиту Кирила не було. Намічалися вони в Дніпропетровську й Києві. Але вчора Дніпропетровський окружний апеляційний суд із подачі виконкому міськради заборонив пікет Української народної партії по маршруту пересування глави РПЦ: в аеропорті, Севастопольському парку і парку Шевченка. Водночас голова облорганізації УНП Анатолій Сокоринський назвав візит Кирила втручанням в українські справи й пообіцяв, що пікет таки відбудеться.

Цей візит є суто пастирським і винятково пастирським — підкреслюють офіційні чинники як в оточенні самого патріарха Московського Кирила, так і в середовищі Української православної церкви Московського патріархату. Але в реальному житті так не буває. Особливо в Московській православній церкві, де церковні структури в усі віки були частиною державної машини, розробляли й на масово–психологічному рівні втілювали царську ідеологію. Тим більше що сам Кирил вважав свою пастирську місію до «колыбели русской цивилизации» одним із головних і безумовних пріоритетів «в деле восстановления духовного единства Русского мира». Я навмисно не перекладаю цієї цитати, бо особливість російської мови в даному разі полягає в тому, що в ній слово «русский» стосується і росіян (московитів) як нації, і Русі, тобто Київської держави. Саме це для вправних маніпулянтів створює безліч можливостей для різних політичних і церковних спекуляцій.