Наввипередки перед московським патріархом

Марні старання азаровського міністра Табачника — першість у запопадливому прислужництві перед московським патріархом Кирилом йому «не світить». Навіть якщо здійснить 24–25 липня термінову поїздку до Дніпропетровська, щоб вручити у тамтешньому держуніверситеті главі РПЦ мантію почесного доктора Дніпропетровського державного університету, про що заздалегідь поінформувала ЗМІ прес–служба освітнього відомства. Бо ще вчора першим проявив чиновницьку спритність і вручив Кирилу професорську мантію екс–капітан одеської міліції, а нині почесний ректор Національної юридичної академії Сергій Ківалов, більш відомий у народі як «Серьожа–підрахуй». Ще під час «утрясання» у столичних кабінетах програми перебування глави РПЦ в Україні він зумів стовідсотково «пробити» відвідини юракадемії «канонічним» Кирилом. І навіть не став приховувати процедуру: все визначав, за його словами, церковний «синод, який і вніс до програми візиту відвідини патріархом Одеської юридичної академії. Вони ж знають, що... на території нашої академії розташована студентська церква святої мучениці Тетяни. Це єдина церква, розташована поряд із державним ВНЗ». І ще, наголосив пан Ківалов, під час відвідин академії буде дотримано стандартів «повної демократії». На відміну від перекриття вулиць центральної частини Одеси та свавільних обшукувань сумок одеситів, поряд із будівлями, де перебував у середу московський патріарх, на території академії не буде проходження студентів «крізь рамку» охоронців, нічого не шукатитимуть з собаками. «Ми самі вживаємо достатніх заходів охорони, — сказав він, певно, натякаючи на свою попередню посаду «міліціонера–кінолога», — але все робиться дуже спокійно...»

Ну а головне, Ківалов найпершим з урядовців удостоїв заїжджого патріарха званням почесного доктора «honoris causa» — московський ієрарх став 15–м почесним доктором академії. Студенти передали йому дарохранильницю («священну посудину»).

Звісно, годі й порівнювати дари «академії» з трьома квартирами в Одесі для священнослужителів Руської православної церкви, які передав у середу ввечері мер міста Едуард Гурвіц главі єпархії УПЦ МП Агафангелу. Окрім того, вручив патріарху Кирилу «як вияв поваги за суспільне служіння, активну просвітницьку і благодійну діяльність» найвищу нагороду мерії — почесний знак «Одеса». Втім високопоставлений духовний візитер не залишився в боргу — вручив пану Гурвіцу, як було заявлено, «за активну участь у відновленні Спасо–Преображенського собору», церковний орден Святого Серафима Саровського II ступеня.

Не забув глава РПЦ відзначити на закритому від журналістів прийомі в дорогому ресторані «Ренесенс» за вірне служіння Росії й Олександра Грачова — скандального генконсула РФ в Одесі, що свого часу мало не був оголошений персоною нон грата в Україні за діяльність, не сумісну з дипломатичною...

Що ж до того, за які заслуги так упадають навколішки перед московським патріархом київські та одеські урядовці, то, здається, найбільш красномовним був свіжий «витік інформації від представника Української православної церкви Московського патріархату ігумена Лонгіна: глава Російської православної церкви непохитно стоїть на позиції невизнання Української православної церкви Київського патріархату на теренах незалежної Української держави. Ніякого компромісу з тим українським духовенством, що відстоює ідею Української помісної церкви на рідній землі. Як акцентував ігумен УПЦ МП Лонгін, «що стосується питання примирення Української православної церкви Московського патріархату та Київського патріархату, то якраз слово «примирення» тут не зовсім підходить... Момент примирення можливий тільки тоді, коли ця людина (Патріарх Київський і всієї України–Руси Філарет. — Ред.) повернеться в лоно Матері–Церкви».

Про яку «матір–церкву» йдеться? Звісно ж, про РПЦ, із московським патріархом Кирилом на чолі. От тільки марно при цьому організатори подібних інформаційних витоків не замислюються над питанням: а чи згоден український народ відмовитися від власної Української церкви?