А колись президенти Росії й Білорусі Володимир Путін та Олександр Лукашенко мирно домовлялися про створення Союзної держави... (Фото з сайту Drugoi.livejournal.com.)
Інформаційна війна між Москвою та Мінськом набирає обертів. Колишній найближчий друг Олександр Лукашенко для путінської Росії вже давно став «паршивою вівцею», і Кремль більше не приховує, що хотів би бачити на чолі Білорусі когось більш погідливого. Російські телеканали демонструють антилукашенківські фільми, а «бацька» у відповідь друкує опозиційний «компромат» на Володимира Путіна і заводить дружбу з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі. І це ще далеко не кінець — наступного року в Білорусі відбудуться президентські вибори, тож Москва, насамперед зусиллями прем’єр–міністра РФ Володимира Путіна, сповнена рішучості підготувати білорусам нового «бацьку».
Особисті стосунки в Лукашенка з Путіним не складалися від початку. Як пояснює лідер білоруської опозиції Олександр Мілінкевич, «Лука» свого часу сподівався стати наступником Бориса Єльцина, заради чого був готовий «влити» Білорусь у склад Російської Федерації. Але Борис Миколайович підсунув неприємний «сюрприз» у вигляді Путіна. І хоча на початку президентства Володимира Володимировича лідери союзних держав напозір демонстрували глибоку симпатію, яка хоч–не–хоч витікала з «братськості» народів, спочатку дрібні, а потім дедалі більші непорозуміння накопичувалися. А після того, як президентом Росії став Дмитро Медведєв, перетворилися у фактично «непримиримі розбіжності».
Торік вони вилилися в торгові війни. Спершу Лукашенка не задовольнили умови, на яких Москва збиралася надати Мінську черговий кредит, тоді Росія заборонила ввіз на свою територію білоруської молочної продукції, у відповідь Лукашенко відмовився взяти участь у саміті ОДКБ, після чого «Газпром» зажадав від «Бєлтрангазу» негайно погасити борг за спожите блакитне паливо… У результаті раніше «невиїзний» президент Білорусі почав налагоджувати відносини з Європою та США, віддалившись від Москви ще більше. Восени минулого року Лукашенко звинуватив особисто Путіна в «тиску на Мінськ» і «зриві інтеграційних процесів у Союзній державі».
2010–й виявився ще гарячішим: замість постачати компаньйону по створенню Митного союзу нафту за пільговою ціною, Росія встановила для Білорусі повну вартість. Потім була нова «газова війна», а 4 липня телеканал «НТВ» продемонстрував документальний фільм «Хрещений батька», в якому білоруського президента фактично звинувачують у фізичному усуненні опонентів та встановленні режиму диктатури. Зокрема, наведено висловлювання Лукашенка, який хвалить Гітлера і в сенсі державного устрою нібито збирається переорієнтуватися на Німеччину 1930–х років. Також у стрічці розповідається про те, що Росія витратила на підтримку «бацьки» мільярди. Одночасно на державному англомовному телеканалі Russia Today вийшов в ефір матеріал про «останнього диктатора Європи».
Лукашенко з відповіддю не забарився. Приїхавши в Україну на святкування 60–річчя Віктора Януковича, білоруський лідер мило поспілкувався з ненависним Кремлю президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, запросив його приїхати з візитом до Мінська і підтвердив, що Білорусь і надалі не збирається визнавати незалежність Південної Осетії та Абхазії, хоч би як на неї в цьому питанні тиснула Росія. 15 липня на білоруському телебаченні вийшло 12–хвилинне інтерв’ю із Саакашвілі, майже повністю присвячене критиці російської зовнішньої політики.
Алаверди від Путіна — демонстрація другої серії «Хрещеного бацьки», в якій звинувачення проти Лукашенка було доповнено й розширено. Цього разу білоруський лідер уже не приховував, що знає: компромат замовили «російські колеги». «Я знаю, хто ці команди дає, цими процесами управляє. Очевидно, у нас різні підходи і поняття. Вони дуже багаті, «упаковані» по повній програмі, супермільярдери. Що мені з ними розмовляти? Я для них— чужа людина», — зауважив Олександр Григорович, запевнивши: «брудом на бруд» Білорусь не відповідатиме, але «у свій час відкриє російській людині очі, якщо вона не буде чогось розуміти».
Розплющити очі російська людина має нагоду вже зараз — якщо прочитає офіційну газету ради міністрів Білорусі «Республіка», яка днями опублікувала уривки з доповіді Бориса Нємцова і Володимира Мілова «Путін. Підсумки. 10 років». Доповідь було написано ще торік, і в Росії її наклад неодноразово арештовувала міліція. Як випливає з редакційної передмови до матеріалу, «подана в ньому інформація й сьогодні є дуже актуальною», попри те, що «автор доповіді — не з кришталево чистих персон».
У статті перелічено «дикості», що «стали нормою в російському суспільстві»: безпритульні діти та село, яке спивається, на тлі «супер–пупер–яхт» олігархів. Путіна автори доповіді звинувачують у корупції, «фактично узаконеній у найвищих ешелонах влади Росії».
Сам Борис Нємцов висловив здивування, що зібраний ним матеріал використовують в «істеричній війні двох авторитарних лідерів». «Співпрацювати з кимось із них заради боротьби з другим я вважаю аморальною і дурною справою. Що швидше обидва щезнуть із політичної сцени Росії та Білорусі, тим краще для російських і білоруських громадян», — написав Нємцов у своєму блозі на сайті радіо «Ехо Москви», зазначивши, що за дозволом щодо публікації уривків із доповіді до нього ніхто не звертався.
Цілком очевидно, що антипутінська стаття в урядовій газеті не могла з’явитися без «відмашки» «згори». Журналіст «Республіки» на умовах анонімності підтвердив «Газеті.ру», що всі матеріали на політичну тему у видання надходять із адміністрації президента Лукашенка, а доповідь Нємцова — Мілова особисто передав головному редактору начальник ідеологічного управління АП Всеволод Янчевський. Білоруські експерти зазначають, що цією публікацією «бацька» завдав удару й по прем’єр–міністру Білорусі Сергію Сидорському, якого Москва нібито готує йому на зміну. Мовляв, навряд чи в Кремлі схвалять те, що розгромна критика на Путіна вийшла саме в друкованому органі уряду, який очолює Сидорський.
В офіційному Мінську не сумніваються, що інформаційну кампанію проти Лукашенка курирує особисто Володимир Путін, тому, скажімо, президента Медведєва білоруські контратаки поки що не зачіпають. Тим часом прес–секретар російського прем’єра Дмитро Пєсков заявив, що Путін на публікацію в «Республіці» не реагуватиме, хоча вважає, що якість доповіді «залишає бажати кращого» і «її ангажованість не викликає сумнівів».
А поки путінський Кремль готується до удару у відповідь, Лукашенко завдає ще одного. Сьогодні на білоруському телебаченні заанонсоване інтерв’ю з іще одним «недругом» Москви — президентом Латвії Валдісом Затлерсом. Як зазначають білоруські ЗМІ, однією з головних тем розмови стане політика Росії.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
