Пропаганда замість пам’яті

«Чекістів колишніх не буває», — сказав свого часу Володимир Путін. Можна припустити, що «червоними пропагандистами» також залишаються на все життя. Зомбуючі лекції Вищої партійної школи, виконання упродовж десятиліть замовлень ЦК КПРС на «ідеологічно правильні» тексти, кар’єрне просування в розгалуженій системі компартійної інфраструктури — все це залишило слід у свідомості 64–річного уродженця Донбасу Валерія Солдатенка, якого у понеділок Кабмін призначив новим головою Українського інституту національної пам’яті. Пан Солдатенко не був єдиним претендентом на цю посаду. Іншим кандидатом був історик Анатолій Чайковський з Академії внутрішніх справ, подібної ж орієнтації. Ще раніше очолити Інститут готувався екс–віце–прем’єр Володимир Семиноженко, і навіть заявив пресі, що «реорганізації Інституту національної пам’яті не буде».

Самого Солдатенка на робочому місці — ні старому, ні новому — «УМ» не застала. Заступник директора УІНП Владислав Верстюк повідомив, що «курс досліджень не зміниться». «Нині Кабмін затверджує план заходів, — каже пан Верстюк. — Напрямки досліджень розробляли ще за участі Ігоря Юхновського, там є і Голодомор, і національно–визвольні змагання». Однак відомо, що Валерій Солдатенко вже кілька років «просуває» концепцію виправдання жахіть Голодомору «Великою Перемогою» у війні. Ще в 2003–му, напередодні 60–ї річниці Великого голоду, він опублікував у «Дзеркалі тижня» статтю «Голодний тридцять третій: суб’єктивні думки про об’єктивні процеси». Там переконує, що без голоду і втрат СРСР не зміг би перемогти у війні. «Автор завуальовано виправдовує Голодомор потребами «спровокованої капіталістичним світом» підготовки радянської держави до майбутньої війни, — пояснює «УМ» відома дослідниця геноциду 1933–го Людмила Гриневич. — Утім сучасні дослідження, навпаки, свідчать про прямий зв’язок між трагедією 1933 року і катастрофою Червоної армії в Україні у 1941 році».

Не випадково ця ж позиція відображена в офіційних документах Російської Федерації до річниці Голодомору в 2008 році. Мовляв, «пам’ятником жертвам голоду стали Дніпрогес, заводи Кузбасу» тощо. Це ідея, якою «годували» населення Країни Рад від дитсадка до могили — жертвувати собою в ім’я «світлого майбутнього». Компартія продовжує сповідувати ту ж ідеологію. А пан Солдатенко, очоливши УІНП, таки займатиметься Голодомором: адже слід підготувати базу для перегляду Закону «Про геноцид», про що заявляли депутати від Партії регіонів. Утім історик і сам є жертвою — його дід загинув у час Голодомору, а вже батько поїхав на Західну Україну стріляти в спини українським повстанцям. «Маємо ситуацію, коли національні архіви і тепер Інститут національної пам’яті підпорядковано комуністичній партії, — прокоментував «УМ» нове урядове призначення екс–директор архіву СБУ Володимир В’ятрович. — Вважаю, що це монополізація комуністами ідеологічного інструменту для відбілювання своїх злочинів. Важко уявити, щоб в Ізраїлі подібну до УІНП установу «Яд Вашем» очолив би нацист».

ДОВІДКА «УМ»

Валерій Солдатенков — доктор історичних наук, член–кореспондент Національної академії наук. З 1976 р. до 1984 р. працював старшим науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму–ленінізму при ЦК КПРС. 1984—1988 рр. очолював кафедру історичного досвіду КПРС Київської вищої партійної школи. З 1988 р. до 1991 р. — завідувач відділу історико–політичних досліджень Інституту політичних досліджень ЦК Компартії України. З 1992 року був завідувачем відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.