Росія не відступає від свого бажання всерйоз укріпити свої позиції на українському промисловому ринку. Недавно об’єднана суднобудівна корпорація РФ заявила про бажання придбати два наші держпідприємства: «Заря–Машпроект» і Чорноморський суднобудівний завод. А вчора стало відомо, що ОСК розширила свої інтереси ще на два підприємства, які нині знаходяться в держвласності: «Паллада» і Суднобудівний завод імені 61 комунара, а також два приватні заводи — Херсонський суднобудівний завод і Миколаївський «Екватор».
Як відомо, попит на українську суднобудівну продукцію досить низький. Хоча це не завжди було так. Галузь занепала за часів незалежності, її розвалювали буквально «цеглинка за цеглинкою», а великі і перспективні заводи не виробляють навіть 10% продукції порівняно з обсягами за СРСР.
У Міністерстві промисловості підтвердили інтерес ОСК до цих активів, але зазначили, що переговори про інтеграцію з російською корпорацією поки не ведуться. «По суті, немає ніяких законодавчих ініціатив. Тому зараз складно щось говорити про придбання ОСК українських підприємств», — заявив прес–секретар Мінпромполітики України Сергій Гончаров. Проте цілком очевидно, що нинішня Верховна Рада може видати «на–гора» будь–які потрібні владі законодавчі ініціативи, причому у стислий термін.
Андрій Новак, автор книги «Як підняти українську економіку», сказав «УМ»: «Головне — не створювати солодких ілюзій, адже сподіватися на те, що російська сторона не скористається критичним становищем стратегічної сфери — суднобудівництва — не доводиться. Спираючись на досвід інших «добросусідських» інвестицій з боку РФ в Україну, варто зауважити про те, що будь–які фінансові вливання завжди або майже завжди супроводжуються політичними преференціями, встановленням контролю, монополії...»
За словами економіста Володимира Ланового, Україна має, чи правильніше вже буде сказати, мала унікальні шанси для розвитку суднобудівництва: вихід до моря, зручні гавані, власне виробництво металопродукції, але влада не змогла вирішити весь комплекс питань, пов’язаних із проблемами галузі. «Насамперед, забезпечити підприємства банківськими кредитами на досить суттєву суму, також займатися ринком фрахту, — перелічує «УМ» больові точки президент Центру ринкових реформ, екс–міністр економіки Володимир Лановий. — Отже, галузь із величезним потенціалом та високою конкурентоздатністю на світовому ринку переходить під контроль до росіян — які й отримуватить згодом суттєві прибутки».
Ще один мінус для нашої держави, за словами Ланового, у самій формулі ведення росіянами подібного бізнесу. «Переважно вони використовують давальницькі схеми, аби не платити у країні діяльності податки, — каже експерт. — Щонайбільше, нам дістанеться плата за електроенергію та зарплата. Найімовірніше, мінімальна». Доведеться забути і про розширення виробництва і прибутки як самих заводів, так і держави.