Було це за давніх радянських часів. Працівник посольства однієї з країн виявив потребу поїхати до якогось із міст України. Звісно, було визначено чіткий маршрут і були люди, які спостерігали за його дотриманням. Аж раптом у Сумах без усяких попереджень авто змінило курс і поїхало поза маршрутом. Куди? У напрямку Білопілля. Чому? Адже жодних об’єктів, достойних уваги іноземців, наші спецслужби там не вбачали! Скринька відкрилася досить просто: доїхавши до одного з полів, машина зупинилася, пасажир вийшов, роззирнувся, сів у авто і повернувся на маршрут.

«Очевидно, супутникові фото показали на полях незрозумілі насадження, — розповідав нам на семінарі чи не тридцятирічної давності працівник держбезпеки. — І посольству довелося йти навіть на порушення, щоб задовольнити цей інтерес».

Можливо, розповідь і була дещо прикрашеною для посилення пильності радянських журналістів. Та що за стратегічну сировину знайшли на Білопільщині? На полі ріс мак. А пригадалася історія, бо саме до того «стратегічного» господарства ми завітали — державного підприємства «Побєда», де вже понад півстоліття вирощують лікарські трави.