Запишись у «Регіони»!

Журналістські публікації часто починаються з телефонного дзвінка. Так було й цього разу. Дзвінок з одного з районів області запропонував тему: вплив влади на результати майбутніх перегонів. Потім були ще кілька зустрічей, і в цілому вийшло міні–розслідування. Виявилася тенденція, що нагадала роки минулі. Практично всі співрозмовники, погоджуючись розповідати про ситуацію, просили не називати їхніх імен. «Ці хлопці, які прийшли, досить жорсткі», — пояснив мені не останній чоловік з одного райцентру Сумської області. — А людям, зрозуміло, хочеться жити й працювати, не зазнаючи незаслужених утисків...»

Тож обійдемося переважно без імен, хоча сигнал цей тривожний. Але загалом, кажуть по телевізору, зі свободою слова в Україні все добре...

Завдання — «поголубішання» області

«Ні, особливого тиску поки немає, — каже сільський голова. — Але натяки зроблено досить прозорі. У кабінеті заступника голови райдержадміністрації зі мною про одне говорили, а потім розмову перевели на інше запитання, чи збираюся далі головувати. Збираюся, кажу. То, кажуть, треба б розстатися тобі з твоєю партією, якщо хочеш працювати. Бо в нас, де довибори не на користь Партії регіонів відбулися, вже звільняють керівників райадмінстрацій. Он отой сільський голова, називають, уже свою партію кинув, «поголубішав», то й ви подумайте...»

Потреба «поголубішання» області, яка на кількох виборах поспіль лишалася «помаранчевою», стала явною саме під час нещодавніх довиборів сільських та селищних голів. У райони, розповідають, спустили секретну «директиву» про те, що більшість новообраних має бути членами Партії регіонів. Інакше — голова з плечей, чи то пак, якесь місце — з владного крісла. Тому, кажуть, старалися з усіх сил. Де не впоралися до виборів, там виправляли помилки, працюючи зі щойно обраними. «У Червоній Слободі Недригайлівського району, — розповідає громадський діяч Олег Медуниця, — переміг представник БЮТ. І раптом чи не наступного ранку після виборів він написав заяву про вступ до іншої партії — регіонів». От як швидко, виявляється, можуть мінятися ідеологічні переконання.

Два райони з поставленим завданням не впоралися — вибори селищних голів виграли «не ті». В результаті керівники Лебединської та Шосткинської райдержадміністрацій прощаються зі своїми посадами. І стають прикладом для тих, хто погано розуміє, чим може закінчитися «непоголубіння».

«Це люди, які відверто беруть реванш, — говорить про нову владу сільський голова з Буринщини. — І ми їх тиск починаємо відчувати на собі».

Голова Роменської районної ради Олексій Біловол демонструє диктофонний запис. Його зробив один з учасників наради у районній адміністрації. Керівник, за голосом — голова РДА Віктор Сєрік, — інструктував, як потрібно працювати, виконуючи його завдання: «Якщо я дам отмашку, то повернутися назад неможливо. А у вас у кожного сім’я, діти... і я чомусь ці речі розумію...»

«Це тупе залякування сільських голів є просто аморальним», — переконаний Олексій Біловол.

Нова команда — замість тих, у кого «не така характеристика»

Кожен, хто приходить до влади, декларує прихід разом із собою професійної команди. Хоча нині на місцях — після приходу Януковича і Ко — таких команд не представлено. Зате є інші прояви нового режиму. Можна, скажімо, усміхнутися з того, що голова адміністрації Тростянецького району велить вставати всім присутнім, коли він заходить до зали апаратної наради. Факт промовистий, але, зрештою, може, людина уявляє себе вчителем, а підлеглих — учнями. Але є й гостріші сигнали: у державних приміщеннях районної влади виділяються кімнати для партосередків, і партійну приналежність тих осередків ви можете вгадати з першого разу. І вже зовсім не смішно, коли в усіх населених пунктах, як стверджують, із вищого, київського, розпорядженя, складають характеристики всіх організацій — від пожежних частин до шкіл — та їх керівників. Щодо останніх мають фіксувати зокрема політичну орієнтацію та ступінь впливу на електорат. А як же позаполітичність владних структур, панове нібито демократи? А вони знов та знов «натякають» на невисоку придатність до державної служби всіх, хто належить до «некоаліційних» партій.

«Я цілком спокійно залишив свою посаду заступника голови обласної адміністрації, бо розумію, що голова приходить і приводить свою команду, — каже Олег Медуниця. — Але команда — це заступники. У нас же відбувається масове жорстке випресовування фахівців — від голів управлінь, начальників відділів до просто спеціалістів. Представники нової влади грають м’язами, щоб показати, хто господар становища. Але ж професійність структури від цього не збільшується. І процес масових звільнень та призначень, схоже, триватиме, бо ще не влаштовані всі працівники «синіх» штабів. А далі може бути й наступна хвиля: друзі, рідні...»

Що таке адмінресурс, запитує «губернатор»?

Свого часу, на старій посаді, Олег Медуниця також змушений був відповідати журналістам на запитання про використання адмінресурсу. Медуниця добре знайомий із його проявами, тому переконаний, що сьогодні, ще до старту місцевих виборів, адмінресурс уже включено.

Нинішній голова обласної адміністрації «регіонал» Юрій Чмирь на запитання «УМ» про перспективи використання адмінресурсу перепитав: «Що таке адмінресурс?» І отримавши відповідь — «втручання влади у хід виборчого процесу», — переконливо сказав: «Будьте впевнені, не буде ніякого втручання». Чмирь підкреслив, що він — цілком за те, аби роботу влади оцінювали чесно. І зроблять це люди, які прийдуть на виборчі дільниці.

Причини звільнення голів Лебединської та Шосткинської адміністрацій Юрій Павлович не пов’язує з результатами «низових» виборів. Одна людина захворіла й пішла за власним бажанням. А друга — там трохи складніше... ну, теж захворіла, каже керівник ОДА.

Можливо, користуючись незнанням Юрія Чмиря про якісь отакі штуки з передвиборчого використання влади, підлеглі вводять його в оману? Тут треба бути пильним, бо таки серйозно вводять. Адже отими «натяками» займаються посадовці виконавчої гілки влади, що підпорядковується саме Юрію Павловичу. А «інструктування» в Ромнах, записане на диктофон, відбувалося за мовчазної (?) підтримки присутнього на засіданні заступника Юрія Чмиря.

Може, вони теж не знають, що це називається адмінресурсом? Думають, наприклад, що це партійна розбудова.

«Нахилені» «заслані козачки» зроблять Партію регіонів «національною»?

Передусім до зміни партійності схиляють тих, хто справді користується авторитетом у селах і має реальний шанс бути обраним. Це, звичайно, полегшило б наступний виборчий процес, а головне — звітність із місць до центру.

...Користуючись давнім знайомством, відразу запитую сільського голову ще з одного району: «Правда, що змінили партійність?» — «Не питай, чого в мене заплакані очі», — відповідає він. І визнає: так. Бо йшлося про те, що через відмову «поголубішати» проблеми мав би не лише він. Не змогла б працювати місцева виборча комісія. «Сказали, що прокуратура в будь–якому разі знайде порушення. Так що у своєму селі треба захищатися від правоохоронців... А проекти, які треба виконати? Каналізація, газ, водогін — хто це робитиме, якщо знову трястимуть усю громаду?» — мотивує свій вчинок голова.

А потім запитує сам: «Ви про це напишете? То напишіть, щоб і Янукович знав: чим більше «нахилять» до своєї партії таких, як я, тим більше вона буде національною. Знаєте, справжній українець із хитринкою. Бо поглядів у моєму віці вже не поміняєш. Тож козачки і засланими можуть виявитися. А наша робота — щоб людям користь була».

Можливо. Але загалом від повернення української влади до тиску та примусу користь сумнівна. І якщо працювати по–чесному, як декларує Юрій Чмирь, то ліпше накопичувати реальні справи на благо громади. Наразі ж накопичуються традиційні нарікання на попередників та численні «добрі наміри». А останніми, як відомо, було встелено шлях не до раю.