«Квартирне питання» для картин

Відтепер в Українському домі вже не можна відвідати портретну експозицію «Українці у світі» — галерею, створену Всеукраїнським об’єднанням «За Помісну Україну!». Його голова та автор проекту, народний депутат Петро Ющенко розповів «УМ», що повідомлення про виселення від дирекції Українського дому (а належить він Державному управлінню справами) надійшло днями в офіційному листі. «Ми законослухняні громадяни, тож одразу почали згортати експозицію, — каже Петро Ющенко. — Висновок один: комусь не подобається наша галерея...»

На виселення галереї пішли попри те, що вона має статус національної. А минулого тижня Верховна Рада, продемонструвавши небувалу єдність, одностайно проголосувала за проведення парламентських слухань на тему «Українці у світі» — у грудні мали би відбутися «круглі столи», конференції, присвячені великим українцям. Картинна галерея «Українці у світі» («УМ неодноразово про неї писала) налічує близько 3,5 тисячі портретів видатних вихідців із України, які стали відомими.

За кожною досліджуваною постаттю криється титанічна праця: трудилися історики, архівісти, художники, дипломати, адже чимало матеріалів надавали з–за кордону: Франції, Німеччини, Аргентини, Австралії... Проект надихнув й інших земляків на дослідження: у Пекіні, наприклад, в українському посольстві теж зробили інформаційний куточок — «Українці в Китаї».

Уже зняті портрети з першого, другого та третього рівнів — їх віднесли та склали на останніх поверхах, які належать Музею Києва. «Що далі робити, як зберегти її — невідомо, — каже Петро Ющенко. — Яка має бути доля цієї галереї? Бюджетних коштів там немає ні копійки. Вона передана державі, і зараз — це дер­жавна власність... Але сьогодні ці портрети лежать купою на підлозі. І постає питання: невже і це нам не потрібне — знання ролі українства в історії?»

Колишній директор Українського дому Наталя Заболотна переконує «УМ»: ситуація із розміщенням галереї завжди була непроста. «Звісно, було зрозуміло, що так чи інакше коли–небудь доведеться вирішити це питання так категорично. Оскільки в Українського дому як у центру ділового і культурного співробітництва є своя програма. І портрети доволі часто заважали проведенню заходів, їх доводилося закривати тканиною, інколи на 2—3 тижні. Була маса незручностей, пов’язаних із цим, — і насамперед для відвідувачів. В Українському домі дуже часто відбуваються заходи за участю глав держав, і туди не можуть щоразу потрапляти люди з вулиці, які приїхали подивитися галерею». Пані Наталя пригадує випадок, коли на екскурсію привезли дві групи дітей, а в Українському домі відбувався президентський захід. Звісно, відвідувачів не пустили.

На думку Наталії Заболотної, найкращий вихід із ситуації — слід розвивати галерею в електронному варіанті: розробити сайт, систематизувати й популяризувати його, аби в кожному місті України й світу мали змогу ознайомитися з експозицією. Не зайвим буде, мовляв, і організовувати виставки в регіонах. «Ідея створення такої галереї — дуже хороша, але ви уявляєте, яке потрібне приміщення для цього пантеону? — каже Наталя Заболотна. — А за кілька наступних років може з’явитися ще 10 тисяч портретів відомих українців. І потрібно будувати новий виставочний простір— це десятки тисяч квадратних метрів. Це нереальна ситуація».