«Кривосуддя» за парканом

07.07.2010
«Кривосуддя» за парканом

Олександр Гудима. (Фото з сайту realt.ua.)

Останнім часом мешканцям Києва, які намагаються врятувати свій двір і зелені насадження від забудови, живеться непросто. Незважаючи на те, що більшість конфліктних будівництв відбувається без належного оформлення документів, забудовники свою справу доводять до завершення. Протестувальники ж стають жертвами свавілля охоронців, міліції та судочинства.

Ось один із таких прикладів. Чотири місяці в Печерському суді розглядають справу Олександра Гудими — противника будівництва багатоповерхівки на бульварі Лесі Українки, 7—9. Його звинувачують у хуліганстві і нападі на охоронця будівельної організації. Сусіди Гудими переконані: Олександр відстоює інтереси громади, а будівництво є незаконним.

 

Перекритий проїзд і тріщини на стінах

Будувати багатоповерхівку Компанія «Познякижитлобуд» почала на початку року. Місце розташування нового будинку досить конфліктне: коли було встановлено паркан, він перекрив в’їзд до будинку на Лесі Українки, 9, а після забиття перших свай для фундаменту на стінах цього ж, сусіднього, будинку з’явилися тріщини. Мешканці почали виступати проти будівництва.

У березні відбулися громадські слухання щодо будівництва. На заході були представники міліції й охоронці об’єкта. Олександр Гудима ознайомив присутніх із відповіддю на лист до Головного правління контролю за благоустроєм Києва. У ньому йшлося, що паркан установлено без ордера і незаконно. Тут же було вирішено цей паркан знести.

Учасники слухань стверджують, що охоронці виконували роль провокаторів. Один із них підійшов до Олександа Гудими й почав штовхати його в груди. Люди звернулися до працівників міліції, але ті не відреагували. Коли учасники слухань вирішили самотужки залагодити конфлікт, охоронець почав тікати, але перечепився, схопився за сміттєвий контейнер і впав на спину.

«Працівник міліції наступив на ногу й обіцяв зламати»

Того дня, 14 березня, жителі бульвару Лесі Українки зібралися на суботник, аби прибрати свій двір від залишків паркану та будматеріалів. Міліція на місце події приїхала за викликом ініціаторів заходу, аби правоохоронці засвідчили їхні законні дії (захід був спланований і про нього було повідомлено до органів влади). Однак у якийсь момент, очевидно, міліції був даний наказ затримати організаторів прибирання. Почалося затримання і побиття, у активістів забирали особисті речі.

За словами мешканців, «беркутівці» поводилися дуже брутально: били по обличчю, штурхали по ребрах. Одній жінці працівник міліції наступив на ногу й обіцяв зламати, а потім сказати, що зламала вона сама, коли паркан трощила.

Олександр Гудима намагався викликати «швидку», аби можна було надати допомогу постраждалим людям. Однак служба «103» відповідала, що за названою адресою вони приїдуть лише після виклику міліції.

Потім активістів почали затримувати. Усіх, крім Гудими, відпустили того ж дня, після стягнення штрафу «за непокору міліції». Олександра посадили в СІЗО.

Дві кримінальні справи і сфальсифікований дозвіл

Проти Гудими порушили дві кримінальні справи. Першу — за опір представникові громадськості, що виконує функції охорони «із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень», другу — «грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб» (ч. 4 та ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України).

За словами Олександра Гудими, у слідчого нема жодних матеріалів, які б доводили те, що він завдавав комусь тілесних ушкоджень заздалегідь приготовленим залізним предметом. Під час слідчої перевірки опитували тільки працівників компанії–забудовника (що підтверджують учасники акцій протесту. — Авт.), хоча 6 березня свідків від громадськості було достатньо. Також перевіркою не встановлено ні обставин, ні часу нанесення тілесних ушкоджень Баскаляру, а фотографії, долучені до справи, засвідчують про протилежне — охоронець застосовував фізичну силу проти Гудими.

Олександр Гудима ознайомив нас із двома цікавими документами — дозволами на виконання будівельних робіт на Лесі Українки, 7—9. Їх було видано ЗАТ «Познякижитлобуд». За першим документом, дія дозволу закінчилася ще минулого року.

Однак сторона позивача до матеріалів справи Гудими долучила цей самий документ, із тими самими реквізитами і номером, але з «маленькою поправочкою»: із додрукованим текстом на заздалегідь залишеному місці документа: «Продовжено до 14.05.2010».

Якщо брати до уваги те, що перший документ долучали до справи раніше, то можна припустити, що другий є фальсифікатом. І не зрозуміло, що пильнував «постраждалий» від «заздалегідь приготовленого лома» охоронець Баксаляр на будівництві, де строки проведення робіт закінчилися минулого року?

«Заочні» рішення Печерського районного суду

Олександра Гудиму тримали в СІЗО три дні, потім відпустили під підписку про невиїзд. Розгляд його справи переносили п’ять разів — переважно через те, що представники будівельної компанії на засідання не з’являлися.

Перше засідання у справі Гудими відбулося наприкінці травня. Але не без казусів. Суддя Володимир Карабань 26 травня оголосив перерву у зв’язку з винесенням ухвали за скаргою Олександра щодо порушення проти нього кримінальної справи через відсутність будь–яких доказів. Ухвалу пообіцяв зачитати наступного дня вранці, о дев’ятій. Але в зазначений час секретар судді повідомила, що ухвалу Карабань виніс напередодні о 18:00 без присутності сторін, бо 27 травня його викликали на семінар. Люди не стримували обурення і чекали суддю до 11:00, бо ухвалу секретар оголосити чи надати не могла — Карабань із собою на семінар забрав печатку.

Рішення судді Гудима отримав за кілька днів, але його датою там значилася не середа, а саме четвер, 27 травня, коли Карабаня у суді не було. Гудима написав скарги в Генпрокуратуру, Печерський районний суд, до прокурора Печерського району і в апеляційний суд. Поки що результатів немає.

«Я найбільш законослухняний киянин, — говорить Олександр Гудима, — бо повідомляю про кожен громадський крок у міліцію. Звичайно, акції триватимуть. У нас навколо дому була об’їзна дорога. Люди тут по 40—50 років живуть і вільно нею користуються. А в один момент життя звузилося. Хтось приїхав і загородив людям дорогу. Бабуся з першого під’їзду раніше могла в аптеку ходити 20 метрів, а тепер їй дійти до аптеки 250 метрів. Байдужим до цього бути не можна».

Тим часом Олександрові Гудимі загрожує термін ув’язнення від 3 до 5 років. Будівництво на Лесі Українки, 7—9 триває...

Максим САВЧУК

 

ДО РЕЧІ

Хаотична забудова Києва багатоповерхівками набула масових масштабів. Часто будівництво «велетнів» відбувається в історичній частині міста або таким чином, що прилеглі будинки починають руйнуватися.

У буферній зоні Софії Київської, на вулиці Гончара 17–23 компанія «Інвестиційно–будівельна група» будує восьмиповерховий елітний комплекс із паркінгом. Уже знищено дитячий майданчик та зелену зону, а на стінах сусідніх будинків з’явилися тріщини. Через це будівництво ЮНЕСКО обіцяє виключити Софію Київську зі списку об’єктів світової культурної спадщини.

На перетині вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської ТОВ «Альянс–Центр» намагається побудувати чотириповерховий торговельно–офісний центр. Тут було знищено зелену зону, під загрозою руйнації — Театр російської драми і вестибюль станції метро «Театральна».

ТОВ «Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців» будує багатоповерховий будинок за адресою: вулиця Пирогова, 2/37б. Жителі прилеглих будинків обурені: на стінах їхніх осель уже є тріщини. Крім того, поруч із будівництвом розташований Національний музей медицини України, а запланований забудовником підземний паркінг може зруйнувати його фундамент.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>