Минулої ночі по всій Україні палали купальські вогнища, а річками пливли дівочі вінки з запаленими свічечками. Це прадавнє свято, яке прийшло до нас ще з язичницьких часів, як не намагалася побороти церква, виявилося напрочуд живучим. Адже людям воно дає надію на краще. Саме в цей день наші предки прогнозували собі долю й замовляли майбутнє: дівчата ворожили на женихів, подружні пари перевіряли свої почуття над купальським вогнищем, старші люди просили здоров’я, купаючись у магічній купальській воді, а найромантичніші відчайдухи вирушали на пошуки чарівної квітки папороті, щоб знати мову рослин і звірів та бачити, де скарби заховані.
Так, збігаючись у часі з Різдвом Івана Предтечі – Хрестителя, свято Купайла поєднало в собі християнські й поганські традиції. Іван Предтеча, якого сьогодні вшановують православні християни, був посланий Богом, щоб сповістити людям про прихід Месії. Саме він вказав на Спасителя і охрестив Його в ріці Йордан. До речі, Іван Хреститель — єдиний святий, окрім Ісуса Христа та Богородиці, чиє Різдво святкує церква, інших святих церква вшановує лише в день смерті.