Веласкеса на винос?

Звісно, ми тричі плюнемо через плече й постукаємо по дереву, щоб у жодному столичному музеї не склалася ситуація, схожа на серпневу ніч 2008 року, коли з Одеського музею західного і східного мистецтва винесли картину пензля Караваджо «Поцілунок Іуди». Хоча в музейних сховищах Києва охорона краща — тут і ґрати, і сигналізація, проте співробітники Державної служби охорони можуть покинути приміщення, де зберігаються цінні предмети мистецтва. Про таку перспективу повідомила керівник Головного управління культури та мистецтв КМДА Світлана Зоріна. «Уже липень, і на цей рік не було профінансовано ні копійки на охорону. Тільки два дні тому виділили півмільйона», — повідомила Зоріна на засіданні розширеної колегії КМДА й додала, що станом на 2 липня навіть ті гроші ще не дійшли до Служби охорони. На даний момент заборгованість КМДА перед охоронцями музеїв становить 2 мільйони 270 тисяч гривень. Пані Зоріна побоюється, що незабаром повториться ситуація річної давнини, коли «Держохорона вийшла з музеїв, і головне управління разом із директорами музеїв ночувало в музеях дві доби».

У Музеї мистецтв імена Богдана та Варвари Ханенків, котрий входить до переліку закладів міського підпорядкування (всього у підпорядкуванні КМДА 13 музеїв) і володіє таким цінним експонатом, як портрет інфанти Маргарити пензля Дієго Веласкеса, кажуть, якщо охорона піде, то сигналізація — слабка втіха. «Навіть якщо є сигналізація, має цілодобово бути охоронець, який усе контролює: якщо десь спрацював код, треба піти перевірити», — зауважила у розмові з «УМ» Олена Крамарова, головний зберігач фондів музею. І присутність музейних працівників на місці замість охорони — не вихід, додає вона, адже на пам’яті у музейників історія 15–річної давнини, коли у Львівську картинну галерею увірвалися озброєні люди й розстріляли охорону та працівників музею. Власне, тоді до охорони подібних закладів стали ставитися прискіпливіше: дозволили мати при собі зброю.

Щоб убезпечити себе від небажаних інцидентів, наприкінці минулого року керівництво музею Ханенків, наприклад, вирішило частково покрити борги перед охороною за власні кошти — ті, які мали піти на видавничу справу. Наразі, як запевнила «УМ» директор Віра Виноградова, кричущих боргів перед охоронцями установа не має: «За рік ми сплачуємо один мільйон 314 тисяч. На даний момент заборгованість — 106 тисяч гривень, тобто приблизно за місяць». Такий стан справ вона пояснює тим, що найбільш значущі музеї — як–то Ханенків, Російського мистецтва й Українського народного декоративного мистецтва у Лаврі — фінансуються в першу чергу. Хоча перебої з виплатами змусили зменшити кількість постів. Очевидно, це частина тієї реструктуризації, про яку на нараді згадувала пані Зоріна: таким чином, за її словами, минулого року витрати на охорону музейних закладів удалося зменшити на 50 відсотків.

Світлана Зоріна дуже просила першого заступника міського голови Олександра Попова розібратися, що той і пообіцяв. До слова, вчора у пана Попова відбулася робоча нарада, не виключено, там розглядали й музейне питання Києва. А Державна служба охорони пообіцяла поки до крайніх заходів не вдаватися.