По телебаченню нам показують, як 15–річні красуні (їм би ще «підростати» в аматорських гуртках) тікають від своїх родин до Києва, де на них чекають зацікавлені в їхніх талантах добрі дяді. Та вокальні природні дані серед людей зустрічаються вкрай рідко, а талант — це не тільки здібності, а й праця — важка, повсякденна, довготривала. Тому виявляється, що таланту як такого у молодих немає...
Кажуть, що на безриб’ї і рак — риба. І хоч би там як, а т. зв. масова культура стає популярною серед молоді.
Відомий композитор та публіцист кам’янчанин Володимир Панчук у своїй книзі «Мелодія душі і серця слово» пише: «У золотий пісенний лад, у його розмаїту красу ввірвалася розпатлана, жаргонна вулична мова з уст різнобарвних зірок естради, які передають нам свою «музику серця». У своєму репертуарно–методичному посібнику «Рідний мій краю» (2006) я згадую бувальщину — випадково почуту розмову двох співачок:
— У тебе ніби голос є, але про що ти співаєш, чесно кажучи, збагнути не можу.
— Так, багато мені про це кажуть, але я дискомфорту не відчуваю.
Отже, ні мелодія (душа пісні), ні текст (мова душі) не є тут визначальними чинниками. Куди ж ведуть тоді ці забавлянки? Хіба що до розумового отупіння та фізичної глухоти. Зате чимало молодих людей стають «діловими», протиставляючи дорослим своє бачення життя: «Замість того, щоб кудись піти, вона перевіряє зошити...», або «Хочеш мати мозолі, купи хату у селі...».
Щось багато в нас з’явилося «ділових» людей, які хвацько називають себе прагматиками (від грецького — «діло»). У політичному словнику термін «прагматизм» пояснюють як течію, що визначає істину її практичною корисливістю (під цим терміном прагматизм розуміє те, що задовольняє суб’єктивний інтерес індивідууму). Іншими словами: істина є те, що вигідно мені.
Комусь вигідно показувати по телебаченню далеку від виховного спрямування продукцію. Чи не тому деякі педагоги заявляють, що школа дає лише знання. Виховання — то справа батьків і телевізора. Тим часом між дітьми та батьками виникають конфлікти, про які ми багато говоримо, забуваючи, що виховання не існує саме по собі. Йому передує мораль — той соціальний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людей в усіх сферах суспільного життя.
На жаль, наші державні мужі, переслідуючи власну вигоду, поділили суспільство на незаслужено заможних та незаслужено бідних, розмови ж про мораль делікатно обминали.
І все ж у квітні 2010 р. нам сповістили, що в Кабміні лежить уже напрацьований проект закону «Про захист суспільної моралі». Приємна новина. Не забути б лише про т. зв. «прагматиків», чиє «діло» шкодить суспільству, і, кажучи про довіру суспільства до влади, сюди ще додати б статтю про необхідність негайних реальних кроків щодо утвердження соціальної справедливості. Інакше говорити про мораль буде якось незручно.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
