Карту, на якій позначено місця поховань жертв Голодомору, доповнену текстами і фотографіями меморіалів, презентують сьогодні о 17:00 у Кобзарській світлиці, що в «Українському домі». З нового видання «Україна. Голодомор 1932—1933» можна дізнатися про населені пункти, що у 1932—1933 роках були занесені на чорну дошку, місця поховань, споруджені меморіали та пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору. «Ідея такої карти та її реалізація належить державному підприємству «Картографія», її підтримав Український інститут національної пам’яті, — повідомив «УМ» головний спеціаліст УІНП Володимир Тиліщак. — Інститут надав фотографії 1930–х років та сучасні. Інформацію про пам’ятники надавали місцеві жителі та обласні й районні державні адміністрації».
Історик наголосив, що видання доповнене історичними картами, де показано рівень смертності й опір населення політиці тоталітарного режиму. У текстах подано широку інформацію на основі наукових досліджень про причини і наслідки штучного голоду. Укладачі карти зазначають, що у виданні представлені не всі поховання, адже на сьогодні їх встановлено до 3000, проте чимало залишаються невідомими. На презентацію запросили представників влади: віце–прем’єр–міністра Володимира Семиноженка, заступника адміністрації Президента Ганну Герман тощо.
Історики й громадські діячі шкодують, що до цього видання не увійшли напрацювання багаторічної науково–меморіальної експедиції місцями Голодомору 1932—33 років, започаткованої ще в 2003–му. Учасники експедиції пройшли майже всіма областями України, маючи на меті зібрати дані для Атласу жертв Голодомору. «Науковці з Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Підстригача розробили методи математичного моделювання для обробки зібраних даних, — розповіла «УМ» дослідниця Голодомору, львівський медик Анна Семенюк. — Інформацію про загиблих збирали з різних джерел: переписів населення, досліджень краєзнавців, опитування свідків, опублікованих історичних праць. Це мав бути не лише історичний, а й юридичний документ із зазначенням, що кожна область втратила внаслідок штучного голоду в демографічному та економічному планах». Свій проект львівські дослідники подали на розгляд Президента Віктора Ющенка, він передав його до профільної інституції — Українського інституту національної пам’яті. Однак, хоча договір з УІНП було укладено, фінансування не виділили. Фахівців, які з 2003 року працювали над Атласом, не запросили до співпраці навіть як консультантів. Утім громадські активісти вважають, що видань про найбільший злочин тоталітарного режиму в Україні не буває забагато, і продовжують роботу над Атласом. Адже попереду — ретельна праця задля визнання злочину в міжнародних судах.