П’ю — не нап’юся

Літо, спека, хочеться пити. І немає нічого дивного в тому, що саме зараз українці найактивніше розбирають усілякі прохолоджувальні напої, а продавці води, соків та нектарів отримують найбільші прибутки. Наші співвітчизники «глушать» спрагу переважно тим, що добре смакує і не надто дорого коштує. Але наскільки це корисно для нашого здоров’я? Із цим запитанням «УМ» звернулася до лікаря з 20–річним досвідом роботи, який чимало уваги приділяє саме вивченню впливу того, що ми п’ємо, на те, як ми почуваємося. Завідувач відділу фітотерапії медичного лікувально–оздоровчого центру «Енергія життя» Борис Скачко розповів, що перегрітий організм не надто радіє пляшці рідини «без кольору, смаку та запаху», яку щойно витягнули з холодильника. А ще з розмови з фахівцем «УМ» дізналася, чому теплий чай тамує спрагу краще, ніж холодна «Кола», і навіщо у східний напій треба додавати соду з молоком.

Від «неправильного» чаю з’являються камені в нирках

— Борисе Глібовичу, на одному з інтернет–форумів, де лікарі обговорювали «спекотне» питання, пролунала цікава думка: найкраще тамувати спрагу звичайною водою, але для більшості з нас це надто просто. Ви згодні з цим твердженням?

— Ні! У «простій» воді немає біологічно активних речовин. Вона «порожня» по суті, тому організм засвоює її не так швидко, як нам хотілося б. І людина не так швидко охолоджується. Для чого ми п’ємо рідину? Наша мета — не просто залити воду в шлунок, щоб вона там булькала. Нам треба, щоб вода всмокталася, швидко потрапила у кров, дійшла туди, де в ній виникла потреба, випарувалася через шкіру, легені, вийшла через нирки й винесла з собою певну кількість тепла. Тоді нормально спрацюють механізми терморегуляції, і людина відчує полегшення. Але для цього рідина повинна містити дещо цікаве для шлунка — речовини, що його подразнюють, сигналізують: «Ми вже тут, починай працювати». Такі речовини містяться в узварі, компотах, морсах, різних легких супчиках. І, звісно ж, у чаї.

— У чорному чи зеленому?

— У будь–якому. Але чорний чай я б не радив для тамування спраги, а зелений — залюбки.

— Бо зелений — більш «здоровий»?

— Авжеж. У щойнозібраного чаю всі листочки зеленого кольору. На цьому етапі вони містять найбільшу кількість корисних речовин. Коли ж масу починають технічно обробляти (ферментувати), її колір темнішає — через жовтий, червоний до синього, чорного. А по дорозі втрачається велика кількість біологічно активних речовин, майже в 10 разів зменшується концентрація вітаміну С. Ось тільки вміст кофеїну залишається практично незмінним.

— Через «нехорошу» поведінку кофеїну американські дослідники нещодавно назвали зелений чай небезпечним для здоров’я. Учені зі штату Джерсі повідомили, що люди, які п’ють багато чаю, потерпають від крихтості кісток значно частіше, ніж ті, які не є фанатами цього напою.

— Такої шкоди завдає не стільки сам кофеїн, скільки щавлева кислота, наявна і в чаях, і в каві. Ця кислота активно зв’язує кальцій і просто виводить його з організму. У гіршому випадку ці сполуки залишаються в нирках у вигляді камінців–оксалатів, у кращому випадку — просто виходять через кишечник назовні. У будь–якому разі, люди, які вживають неправильно заварений чай, ризикують захворіти на остеопороз. Кістки стають крихкими, частіше ламаються. Або ж у людей «летять» нирки.

— І що тоді робити? Виходить, чай — не найкращий варіант для щоденного вживання?

— Якраз навпаки. Дві–три чашки неміцного зеленого чаю на день вам не зашкодять. Треба тільки заварювати листя правильно — із молоком. Тоді кальцій не «тікає», і всі задоволені. А людям поважного віку треба досипати в чай харчову соду — зовсім трішки, на кінчику ножа. Сода блокує розчинення кофеїну, і він випадає в осад. Цей осад залишається на дні заварника. Кофеїн таким чином не всмоктується через шлунково–кишковий тракт у кров, не подразнює нервову систему, не впливає на артеріальний тиск і роботу серця, що особливо важливо для немолодих людей із хронічними патологіями та ослабленим імунітетом. Таке чаювання буде для них безпечним. А щоб напій був кориснішим, у нього треба додавати цукор — десь 0,5 –1 чайної ложечки цукру на чашку чаю.

— Для чого? Узагалі–то лікарі не в захваті від рафінованого продукту, який несе тільки швидкі вуглеводи і більш нічого.

— Річ у тім, що в чайному листі містяться біофлавоноїди — речовини, дуже корисні для профілактики онкозахворювань. Це антиоксиданти, які, потрапляючи в організм, зв’язують та виводять велику кількість токсинів, вільних радикалів й іншого «непотребу». У чаї присутні два види біофлавоноїдів. Причому одні (глікозиди) чудово розчиняються у воді й без проблем потрапляють в організм. А друга форма (аглікони) розчинні або у спирті (із ним не заварюють, але може бути цікаво), або в жирі (тому є сенс додавати в чай молоко — воно має певну жирність). Аглікони мають один «секрет» — якщо додати цукор, вони стають розчинними у воді й також без проблем засвоюються організмом. Таким чином, півложечки цукру дозволяє отримати максимальну користь від цього напою та значно зменшити результати впливу багатьох негативних факторів сучасної екології.

— А якщо замість цукру взяти мед? Все–таки натуральний продукт...

— У цій ситуації мед — не найкращий варіант. При нагріванні він втрачає активність ферментів. А фруктоза при розщепленні може взагалі стати канцерогеном, збільшуючи ризик захворювання на рак.

Шашлик та сварки — шлях до перегрівання

— Цікаво, чи можна замінити зелений чай трав’яними відварами? Останнім часом у кожному великому магазині можна побачити величезний асортимент «чаїв» із ромашки, суданської троянди (каркаде), липи, меліси, плодів шипшини, м’яти, як окремо, так і в різних поєднаннях— аж очі розбігаються. Причому на упаковках часто пишуть, що ці напої добре тамують спрагу, мають лікувальний ефект і підходять для щоденного вживання.

— Я б не радив споживати жоден із цих «чаїв» систематично. Лікарські рослини мають і показання, і побічні дії, тому в ідеалі їх має призначати фітотерапевт. Якщо таких рекомендацій спеціаліста немає, можна заварити трав’яний збір один чи два рази на тиждень, але не більше. Інакше це зашкодить здоров’ю, а не покращить його. Наприклад, липа при тривалому вживанні відчутно «б’є» по нирках. А відвар із квітів ромашки розслаблює жовчний міхур. Якщо пити його щодня, вже через три тижні в людини виникнуть серйозні порушення в роботі організму. Жовчний міхур постійно перебуватиме в розслабленому стані, не зможе нормально скорочуватися, внаслідок чого порушиться відтік жовчі. Міхур «рознесе», у ньому почнуть утворюватися камінці. А така ситуація нерідко закінчується оперативним видаленням жовчного міхура.

— Інколи бувають «чудові погоди», коли й відро компоту не приносить полегшення — все одно жарко. Як тоді обдурити спеку?

— Щоб ви розуміли, верхня межа температури комфорту для людини становить 24 градуси з позначкою плюс. Коли доходить до 30 градусів, терморегуляція порушується. А коли повітря прогрівається до 33 градусів, температура шкіри та середовища фактично зрівнюється. І людина більше не може охолоджуватися шляхом випаровування рідини. Піт просто починає стікати по шкірі великими краплями. Тоді допоможе дотримання двох правил. Перше — якомога менше нервуватися. Бо чим вище емоційне напруження, тим важче організму тримати сталу температуру тіла — 36,6. Під час стресу температура підвищується, організм випаровує рідину для охоло­дження, відповідно, потреба в рідині зростає. А влітку цю потребу важче задовольнити. Тому так важливо контролювати власний емоційний стан.

Друге — слід правильно харчуватися, відповідно до сезону. Принцип такий — чим тепліше, тим менше білкових продуктів треба споживати.

— Це з якої причини?

— Білок прискорює обмін речовин на 40% (для порівняння, вуглеводи — на 3–4%, жири — на 6–7%). Білок розігріває організм, і потреба в охолодженні значно збільшується. Добре, якщо надворі 28 градусів. Спітнів, охолодився — і гаразд. А коли зовні 33 і більше градусів, випаровування не працює. І що робити? Послідовно вилучати з раціону всі продукти тваринного походження: спочатку відмовитися від червоного м’яса, червоної риби. Потім — від м’яса кролика, курки, інших теплокровних тварин. А наприкінці — від білої риби. Тоді залишається молоко, кефір, сир та яйця — білкові продукти, які менше від решти прогрівають організм. До речі, рослинні білки (горох, квасоля, соя) теж прискорюють обмін речовин, і у спеку ними теж не варто зловживати. А свіжі фрукти, овочі та різні «зелені» страви — саме те, що найліпше підходить для харчування влітку.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Найкраще тамує спрагу теплий чай, а не холодна «Кола». Адже для максимального полегшення процесу засвоєння в організмі рідина не повинна бути ні холодною, ні надто гарячою, а мати температуру тіла — близько 40 градусів. Якщо вода буде крижаною, вона деякий час побовтається в шлунку для підігріву, повільно всотається у кров, а лише тоді винесе через шкіру зайву теплоту. Швидкого охолодження не вийде. Тоді як теплий чай пройде цю ж «дистанцію» набагато оперативніше, а значить — принесе очікуване охолодження системи своєчасно.

УВАГА!

Під палючим сонцем організм втрачає не тільки вологу, а й велику кількість мінеральних речовин. Легше всього «вивітрюються» сполуки калію, а це погано позначається на роботі серця. Тому в спеку так часто трапляються серцеві напади. Щоб уникнути такої біди, людям із патологіями серцево–судинної системи треба пити воду із вмістом калійної солі, вишневий сік, морси з червоних ягід (брусниці та журавлини).

ДО РЕЧІ

Найгірші варіанти тамування спраги — це вживання пива (чи інших алкогольних напоїв) та «солодкої водички» із бульбашками. Алкоголь не насичує організм вологою, а, навпаки, висушує тканини, згущує кров і збільшує ризик теплового удару. А різноманітні «лимонади» містять харчові фарбники, ароматизароти, підсолоджувачі та консерванти, які не мають користі й не можуть нормально втамувати спрагу. Більше того: щоб переробити й вивести всю цю «хімію», організм витрачає власний резерв чистої рідини. Якої при спеці в 33 градуси у тканинах може і не бути. Ось і виходить, що людина п’є та ніяк не може напитися.