Українську школу–колегіум у Севастополі, яка мала прийняти перших учнів уже 1 вересня 2010 року, не добудують навіть у наступному. «Цього року, на жаль, фінансування недостатнє. Дуже просили, щоб нам дали 21 мільйон гривень для того, щоб ми могли підвести всі комунікації. Тоді в наступному році ми могли б її здати, — каже голова Севастопольської міськдержадміністрації Валерій Саратов. — Але, на жаль, грошей не дали. Нам Міністерство регіонального розвитку виділило тільки 4,6 мільйона гривень». Правда, пан Саратов сповнений оптимізму, що попри всі складнощі з фінансуванням школу–колегіум будуватимуть, як і всі об’єкти, спорудження яких було розпочато.
Але затягування строків здачі школи — не єдина небезпека, яка над нею нависла. Бо в підсумку може так статися, що це вже буде зовсім інший навчальний заклад. Сам пан Саратов цього не приховує. Як повідомляє УНІАН, він заявив, що «бачив би цю школу гуманітарним ліцеєм, ...у якому з першого класу вивчали б не лише українську, а, звісно, й російську, а також англійську мови». «Жодного перекосу у вивченні мов бути не повинно», — впевнений Саратов, який додає, що його позиція щодо вивчення російської мови «ні на йоту не змінилася», оскільки російська мова для понад 90% севастопольців є рідною. Напевне, мер Севастополя зовсім не вважає перекосом той факт, що із 60 севастопольських шкіл сьогодні жодна не є українською (якщо не рахувати один–єдиний інтернат для сиріт з українською мовою навчання)! А 61–ша, бач, може створити перекос!
Член севастопольського осередку товариства «Просвіта» Микола Владзімірський не виключає, що будівництво української школи навмисне гальмують, аби вона не склала конкуренцію існуючим навчальним закладам. «Тут такої конкуренції бояться», — каже «просвітянин». Він розповів «УМ», що ця школа споруджується у престижному районі — в бухті Омега, і буде надзвичайно красивою, з хорошою навчально–матеріальною базою. Навіть екс–начальник управління освіти і науки Севастопольської міськдержадміністрації Микола Чербаджі не приховує, що це буде один із найбільш «просунутих» навчальних закладів Криму» і «туди стоятимуть черги». Може, з огляду на це когось «жаба душить» і розмови про перепрофілювання школи справді не випадкові?
«Боюся, щоб не сталося так, як під Сімферополем три роки тому, — додає Микола Владзімірський. — Коли незалежна Україна побудувала українську школу, але її з триколорами «відбили» і зробили загальною. Такі тенденції вже є, бо й сам Саратов місяців два тому заявляв, що профіль школи можна буде змінити. Зараз уже навіть у деяких документах не згадується, що це має бути українська школа. Якщо її перепрофілюють, наша мрія — мати в Севастополі школу з державною мовою навчання — на цьому закінчиться. Хоча зрозуміло, що це має бути навчальний заклад не тільки для 70 тисяч українців, які мешкають у Севастополі, а й для росіян і кримських татар, які хочуть навчатися державною мовою і пов’язують своє майбутнє з Україною».