Брати по крові

Киргизстан і досі лихоманить. Станом на вчора ситуація у південних областях країни залишалася тяжкою, оскільки владі не вдалося загасити вогнища заворушень, які спалахнули 10 червня на національному ґрунті. З вечора суботи в містах Ош, Узген та в Карасуйському і Араванському районах Ошської області указом тимчасового уряду Киргизстану було запроваджено цілодобову комендантську годину. У місто ввели танки, влада оголосила часткову мобілізацію військовозобов’язаних, цивільному населенню не дозволено залишати свої домівки без спеціальних документів чи розпоряджень. Але це не надто допомогло — різня перекинулася на сусідню Джалал–Абадську область.

До політичних баталій та майданної демократії, побутової невизначеності й диктатури Киргизія звикла ще в часи правління першого президента Аскара Акаєва. Так само, як і до свавілля мародерів, які активізувалися під час чергових «революцій». Але такого, як відбувається тепер, країна за останні 20 років не бачила. Як свідчать очевидці, починаючи з ночі на 11 червня, безжалісні бандити громлять усе і всіх підряд. За повідомленням сайту Фергана.Ру, сутички спровокували спеціально підготовлені групи бойовиків. Спочатку вони назвали себе «узбеками» й здійснювали погроми етнічних киргизів — палили киргизькі магазини, принижували та били киргизьких старих, жінок і дітей. А потім, назвавшись «киргизами», ті самі головорізи нищили вже узбецькі кав’ярні, базари, крамниці, будинки культури, автомобілі й приватні будинки. Жорстока провокація досягла своєї мети: вулицями пішла ланцюгова реакція — око за око, кров за кров. За тим самим сценарієм, який свого часу був випробуваний у Косово та Боснії.

Загалом узбеки становлять до 20 відсотків населення Киргизстану. Але в Оші та області, де узбецька община мешкає компактно, їх понад 50 відсотків від місцевих мешканців. Представники нинішнього керівництва країни, яке прийшло до влади внаслідок державного перевороту 7 квітня, не сумніваються, що етнічні погроми штучно спровоковані колишнім президентом Киргизії Курманбеком Бакієвим. Адже його позиції на Півдні Киргизії залишаються сильними й досі. Правоохоронні органи повідомили про арешт відомого киргизького політика, прибічника Бакієва, який організовував заворушення в Джалал–Абаді, але його прізвища наразі не оприлюднюють.

Сам Бакієв, який нині перебуває в екзилі у Білорусі, свою причетність до заворушень категорично заперечує й у відповідь звинувачує тимчасовий уряд Киргизстану в неспроможності взяти ситуацію під контроль і забезпечити безпеку громадян.

Згідно з офіційними даними, які вчора оприлюднив тимчасовий уряд країни, внаслідок сутичок і заворушень на півдні Киргизії загинули 117 осіб. У цей мартиролог увійшли лише тіла тих людей, які потрапили до моргів. Але чимало трупів і досі залишаються на вулицях. Родичі загиблих, які впізнали своїх рідних, хоронять їх без анатомічного розтину та обліку. Окрім того, за інформацією міністерства охорони здоров’я республіки, по медичну допомогу до медиків звернулися 1485 осіб, з яких 779 перебувають у лікарнях. Зону конфлікту на півдні країни залишили 847 іноземних громадян. З Киргизії до Узбекистану вже втекли приблизно 75 тисяч із 800 тисяч етнічних узбеків Киргизстану. Їх розміщають у наметових містечках.

Тимчасовий уряд Киргизстану офіційно звернувся до керівництва Росії з проханням ввести в зону міжнаціонального конфлікту в Оші «треті сили», а його голова Роза Отунбаєва окремо обговорила це питання у телефонній розмові з російським колегою Володимиром Путіним. У Киргизію вже перекинуто батальйон російських десантників, але їхнім завданням наразі є лише охорона російських об’єктів у цій країні.

Російського втручання не уникнути: вже готується до перекидання на південь Киргизстану великий десантний підрозділ, який базується в Ульяновську. Також приведені в повну бойову готовність частини 201–ї російської дивізії, яка базується в Таджикистані. Одні експерти вважають, що втручання російських військ означатиме кінець незалежності Киргизії, інші переконані, що це — єдиний спосіб зберегти територіальну цілісність цієї країни.

Узбекистан наразі не втручається в киргизькі події: чи то з небажання встрявати в війну з сусід­ньою країною, чи резонно передбачаючи, що в разі такого втручання всі етнічні узбеки змушені будуть залишити Киргизію, і доведеться облаштовувати життя майже одного мільйона біженців. Повний «нейтралітет» зберігають дві міжнародні організації, членом яких є Киргизстан і які, за статутом, мали б йому допомогти: Шанхайська організація співпраці та Організація договору з колективної безпеки, де домінує Росія. ООН також обмежується закликами до примирення, які прозвучали з вуст Генсека Пан Кі Муна.