Морська безодня із секретом

11.06.2010
Морська безодня із секретом

Дайвінг у Криму, на Чорному морі.

Україна — унікальна морська держава, яка має неймовірні можливості для розвитку підводного туризму. «Але цивілізованої форми дайвінгу, як у Єгипті, Кіпрі, Туреччині, в Україні, на жаль, немає», — констатує Сергій Воронов, директор Департаменту підводної спадщини Інститут археології НАН України.

Тим часом у Єгипті дайвери пірнають, аби побачити риб та коралові рифи, в Україні ж — заради затонулих кораблів. І подивитися є на що. За словами Сергія Воронова, в Україні на науковий облік узято 2087 об’єктів підводної спадщини держави — вони зосереджені в Чорному та Азовському морях, у Дніпрі та Дунаї. А Керченська протока взагалі вважається «кладовищем кораблів».

Знахідки підводних археологів вражають: 11 років тому експедиція підняла залишки військово вітрильно–веслувального судна типу «дубель–шлюпка» часів першої Російсько–турецької війни, шість років тому підняли плавзасіб XVIII століття типу «бригантина», ще пізніше — архео­логи вперше здійснили підняття із річки затонулого під час Великої Вітчизняної війни танка виробництва США «Шерман»–«М–4». На рахунку фахівців: техніка XIX і XX століття, літак–штурмовик «Іл–2», збитий у 1944 році. Із затонулого в 1917 році есмінця «Лейтенант Зацарений» біля острова Зміїний піднято бібліотеку капітана та комплекс корабельного шпиталю. А у прибережній смузі Одеси виявлено кістки великих ссавців, датовані 7–8 мільйонами років. Загалом у процесі досліджень 2006—2008 років, проведених завглибшки від 100 до 2190 метрів, знайшли 531 не відомий науці об’єкт. Під час попереднього обстеження 17 з них виявилися унікальними пам’ятками середньовіччя.

Зараз підводні археологи використовують спеціальну пошукову техніку. А минулого року здійснено випробування першого українського телекерованого підводного апарата «Софокл–1». «Україна стала в один ряд із країнами високих технологій у галузі підводної робото–техніки, — розповідає Сергій Воронов. — Саме в результаті цих експедицій виявлено «Фороський Візантійський корабель» і «Гринівську бригантину». На 2010—2011 роки заплановано розробку та запровадження підводного робота «Архімед», який зможе проводити не лише розвідувальні роботи, а й підводні розкопки, до того ж, на більш значних глибинах». А через тиждень, 19 червня, планується взагалі сенсаційна експедиція: із затонулого візантійського корабля, який зберігся на 70 відсотків, підводні археологи підійматимуть знайдену скриню. Паралельно ведуть розкопки поблизу Одеси невідомо коли збитого німецького військового транспортного літака, який віз офіцерів високого звання з якимись таємничими документами. «У липні плануємо пошук легендарного судна «Арменія» — українського Титаніка, на якому загинуло у 1941 році внаслідок атаки німецького літака–торпедоносця близько 7 тисяч людей», — каже пан Сергій.

Єдине засмучує: на дослідження та охорону знайдених підводних скарбів у держави немає коштів і бажання. Тим часом у підводному царстві часто полюють дайвери, які грабують унікальні затонулі кораблі, залишки античних міст. «В Україні немає законодавства, яке б регулювало процеси, пов’язані з пірнанням під воду на затонулі об’єкти, — каже Сергій Воронов. — Не врегульовані відносини між офіційною наукою, яка займається затонулими об’єктами, пам’ятками історії, і підводними туристами, які називаються дайверами. Саме дайвери — серед головних порушників охоронного законодавства України».

Любителів же підводного туризму в Україні небагато: у нас працює 5—7 дайвцентрів, де проводять навчання для отримання сертифіката пірнальника. Активних драйверів в Україні — близько сотні.

  • Чоловiк i лялька

    У дипломі про вищу освіту 40-річного Валерія Бондаренка написано: лікар ветеринарної медицини. Та з ветеринарією в нього якось не склалося. Аби заробити на життя, почав, як і багато хто, займатися торгівлею. Жив у Харкові, а 14 років тому перебрався до Полтави. Разом із дружиною Владою почав багато мандрувати світом. >>

  • Вiдчуй себе лицарем

    Бій оголошено. Воїни у важких обладунках роблять перші кроки назустріч і здаються неповороткими. Та раптом усе прискорюється — і загін із протилежного боку ристалища за кілька секунд опиняється поруч. З жорстким бряцанням мечі опускаються на щити. Вже падають на землю бійці, зовсім не жартома повалені супротивниками. >>

  • На даху Львова

    Щоб помилуватися краєвидами Львова згори, достатньо піднятися на Високий замок чи міську Ратушу. Проте лише цими загальновідомими оглядовими майданчиками місто Лева аж ніяк не обмежується. Старовинне місто з костелами та церквами має свої таємниці усюди, зокрема й на дахах. >>

  • Карету подано!

    Саме зі столиці Галичини вісім років тому почалася мода на карети і «європейські» упряжі (екіпажі, запряжені двома або чотирма кіньми). Коні львівського каретного двору і в кіно знімаються, і туристів катають, і навіть беруть участь у рицарських боях. >>

  • У музеї сміються — аж за животи беруться

    Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер. >>

  • «Легенди» на колесах

    Старі машини харківського клубу «Самохід» «знімалися» у серіалі «Ліквідація» та ще в сімох картинах. Вони незмінно беруть участь у парадах 9 Травня і з’являються скрізь, де є потреба продемонструвати техніку минулого століття. У кожного з цих раритетів — своя історія, нерідко пов’язана зі знаковими подіями або іменами відомих людей. На цих автівках, мотоциклах, броньовиках ніби закарбувалася мить, яка більше ніколи не повториться, але має у часі свого живого свідка. Їх у світі лишилися одиниці, тому всі поспішають побачити те, чого завтра може й не бути. >>