«Я мрію, щоб люди жили під водою»

11.06.2010
«Я мрію, щоб люди жили під водою»

Капітан Кусто. (Фото з сайту lecoeurdelocean.ifrance.com)

Хто з нас не пам’ятає легендарний серіал «Підводна Одіссея команди Кусто»? І худорлявого француза у дивакуватій червоній шапочці, який з екрана розказував про мешканців підводного світу? Жак–Ів Кусто — еколог і винахідник — міг би відсвяткувати сьогодні свій сторічний ювілей. Він став батьком дайвінгу, гуру для багатьох захисників живої природи. З нагоди цієї річниці «УМ» виявила 10 фактів із життя Жака–Іва Кусто.

 

1. Кусто мріяв спершу про небо, а не про море

Юний Жак–Ів хотів стати льотчиком. Однак, коли йому було 26 років, Кусто потрапив у автокатастрофу: численні переломи, пробиті легені, паралізовані руки... Про кар’єру лейтенанта військово–морської авіації довелося забути. Кусто щоденно став плавати у Середземному морі для відновлення здоров’я. У Тулоні, куди після аварії переїхав Кусто, він познайомився з Філіппом Тайе, великим любителем моря. Саме Філіпп прищепив Кусто пристрасть до пірнання у морські глибини й став його «хрещеним» батьком у зануренні. Він же познайомив Кусто зі своїм найкращим другом — Фредеріком Дюмою (легендарний Діді). Відтоді Філіпп, Кусто і Фредерік не розлучалися.

2. Перша пристрасть — кінокамера

Коли Жаку було 13, батько купив кінокамеру. Відтоді ця іграшка стала для Кусто справжньою пристрастю. Згодом Жак–Ів вирішив об’єднати дві свої улюблені справи — море та кінозйомку. Так, нерозлийвода Кусто—Тайе—Діді конструюють водонепроникну «посудину» з вікном, через яке можна було знімати морські глибини. У 1942 році з’являється перший підводний 18–хвилинний фільм Кусто «8 метрів під водою».

3. Кусто винайшов акваланг і першу підводну телевізійну систему

Найбільше хвилювало молодого Кусто, як можна збільшити час перебування людини під водою? Разом із колегами він проводив масу випробувань із підводною екіпіровкою, і нарешті, у 1943 році, Кусто та інженер Еміль Ганьян винайшли автономний скафандр з аквалангом. Крім того, Кусто став винахідником водонепроникних камер та освітлювальних пристроїв, створив першу підводну телевізійну систему.

4. Легендарний «Каліпсо» — за один франк на рік

Кусто мріяв про власний корабель. І він його знайшов на Мальті: це був старий мінний тральщик «Каліпсо», який належав Королівським Британським ВМС. Меценатом став відомий виробник пива Гінесс, який і вніс основну частину грошей за судно. 40–річний Кусто орендував «Каліпсо» у пивного магната за символічний один франк на рік. Після переобладнання та пошуку добровольців Кусто вийшов у море. Так починається легендарна «Одіссея Кусто» й дослідження Світового океану... «Каліпсо» відслужив своєму капітану вірою–правдою — на ньому зняті найвідоміші фільми Кусто. Затонув тральщик 1996 року біля берегів Гонконгу — після тарану з баржею.

5. 67 фільмів у 105 країнах світу

Кусто вперше у світі показав глядачам кіно– та відео­зйомки під водою — ці кадри викликали справжній фурор. Фільми, книги та телепрограми про життя океану принесли Кусто світову славу. У 1954 році під час мандрівки Кусто Червоним морем та Індійським океаном народився відомий серіал «Одіссея команди Кусто». А наступного року з’являється найкращий фільм про підводне життя — «Мир тиші», який отримав «Золоту пальмову гілку» в Каннах та «Оскар». Як, власне, і наступні фільми Кусто — «Світ червоної риби» та «Світ без сонця». Світове визнання йому принесли й книги — зокрема, «У світі мовчанки» стала бестселером. Загалом Кусто створив 67 фільмів, які йшли в 105 країнах світу.

6. Жінка на кораблі

Ще одним успіхом у житті Кусто стала зустріч із Симоною Мелькіор. Вона народила Кусто двох синів і стала не тільки його дружиною, а й правою рукою. Жан–Мішель, старший син Кусто, згадував у своєму інтерв’ю газеті «Труд»: «Моя мама присвятила більшу частину свого життя «Каліпсо». Можу точно сказати: вона провела там значно більше часу, ніж я, батько і брат разом узяті. Вона була негласним стабілізатором усіх конфліктів і проблем на судні. Офіційно мама працювала медсестрою, але насправді на ній трималося все. Вона навіть могла вирішити якісь дипломатичні проблеми з місцевою владою, коли судно не хотіли пускати в порт. Чудово говорила кількома мовами, навіть доволі складними — японською, наприклад». Кажуть, тільки Симона могла вплинути та темпераментного Кусто — спокійна, зважена, її лагідно називали «пастушкою». Симона померла від раку в 1990 році — її прах розвіяли над морем біля берегів Монако. А через рік Кусто одружився із Франсиною Триплет, від якої вже мав двох дітей — дочку Діану та сина П’єра.

7. Море забрало сина

Пристрасть всього життя Кусто — море — принесло йому й найбільшу трагедію — смерть сина Філіппа. Це сталося у 79–му році. Філіпп виконував зйомки для фільму з гідролітака «Каталіна». Під час приземлення ніс машини раптово пішов під воду. Весь екіпаж лишився на борту, а Філіпп зник безвісти. Тіло хлопця так і не знайшли...

8. Деспот і «апостол дайвінгу»

Про Кусто казали, що він був мало не деспотом з вибуховим характером, тираном на кораблі. Відомий оператор Андре Лабан, один із членів знаменитої команди Кусто (до речі, дід месьє Лабана родом зі Львова), згадував у інтерв’ю «Комсомольській правді»: «На борту «Каліпсо» панувала сувора дисципліна. Іноді капітан втрачав контроль і від нього можна було почути різке слово. Якось пірнальник заїкнувся про свої права на відпочинок, на що Кусто сказав: «Тут ніхто не має жодних прав, крім мене!». Але водночас, як переконує Андре Лабан, Кусто любив самотужки виховувати спеціалістів: «Я мріяв потрапити у команду Кусто, знав, що він шукає інженера, прийшов влаштовуватися. І Кусто мене запитав, що я вмію робити. Я чесно відповів: «Нічого». На що він сказав: «Чудово. Ми тебе беремо». Кусто став творцем нової релігії — релігії дайвінгу, він був її апостолом». Про себе він говорив дуже скромно: «Я — ніхто. Вмію робити багато чого, але дуже посередньо: я погано пірнаю, погано малюю. Талантів у мене немає жодних. Усе мені дається важкою працею».

9. Кусто навчив пірнати батька у 67 років

Кусто казав, що завжди хотів прищепити любов до моря своїм близьким. Його батько прожив 90 років, а ось плавати під водою навчив його Жак лише у 67 років — йому ця справа дуже сподобалася. Старшого сина Кусто викинув за борт в акваланзі власного виробництва у шість років, меншого — у чотири. Онучка Олександра стала плавати у тримісячному віці.

10. Кусто вірив, що люди житимуть під водою

Кусто зробив кілька відкриттів у біології. Зокрема, він припустив існування здібностей китоподібних до ехолокації. І виявився правий. Була в дослідника ще одна версія і мега–проект — «життя у підводних будинках». Кусто вважав, що люди врешті–решт стануть акватичними створіннями. «Я думаю, що для майбутніх поколінь перебування під водою буде так само природнє, як і на суші, — казав Кусто у своєму інтерв’ю в передачі «В мірє животних». — Люди стануть жити у воді, як дельфіни. Принаймні я мрію про це».

 

ДОВІДКА «УМ»

Жак–Ів Кусто

Народився 11 червня 1910 року в провінції Бордо. Був членом Французької академії, директором Океанографічного музею в Монако.У 1973 році заснував некомерційну «Спілку Кусто» з охорони морського середовища. Нагороджений орденом Почесного легіону, Офіцер ордена Морських заслуг. Помер у Парижі у віці 87 років від інфаркту.

  • Чоловiк i лялька

    У дипломі про вищу освіту 40-річного Валерія Бондаренка написано: лікар ветеринарної медицини. Та з ветеринарією в нього якось не склалося. Аби заробити на життя, почав, як і багато хто, займатися торгівлею. Жив у Харкові, а 14 років тому перебрався до Полтави. Разом із дружиною Владою почав багато мандрувати світом. >>

  • Вiдчуй себе лицарем

    Бій оголошено. Воїни у важких обладунках роблять перші кроки назустріч і здаються неповороткими. Та раптом усе прискорюється — і загін із протилежного боку ристалища за кілька секунд опиняється поруч. З жорстким бряцанням мечі опускаються на щити. Вже падають на землю бійці, зовсім не жартома повалені супротивниками. >>

  • На даху Львова

    Щоб помилуватися краєвидами Львова згори, достатньо піднятися на Високий замок чи міську Ратушу. Проте лише цими загальновідомими оглядовими майданчиками місто Лева аж ніяк не обмежується. Старовинне місто з костелами та церквами має свої таємниці усюди, зокрема й на дахах. >>

  • Карету подано!

    Саме зі столиці Галичини вісім років тому почалася мода на карети і «європейські» упряжі (екіпажі, запряжені двома або чотирма кіньми). Коні львівського каретного двору і в кіно знімаються, і туристів катають, і навіть беруть участь у рицарських боях. >>

  • У музеї сміються — аж за животи беруться

    Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер. >>

  • «Легенди» на колесах

    Старі машини харківського клубу «Самохід» «знімалися» у серіалі «Ліквідація» та ще в сімох картинах. Вони незмінно беруть участь у парадах 9 Травня і з’являються скрізь, де є потреба продемонструвати техніку минулого століття. У кожного з цих раритетів — своя історія, нерідко пов’язана зі знаковими подіями або іменами відомих людей. На цих автівках, мотоциклах, броньовиках ніби закарбувалася мить, яка більше ніколи не повториться, але має у часі свого живого свідка. Їх у світі лишилися одиниці, тому всі поспішають побачити те, чого завтра може й не бути. >>