Зараз модно обзивати Президента України Віктора Ющенка зневажливими, а то й лайливими словами. Таке мовиться про людину, яка доклала і докладає колосальних (інколи надлюдських!) зусиль, щоб підняти українців з колін, розкрити їм очі на те, хто вони і хто їхній ворог. Зроблене Віктором Ющенком для України співмірне хіба що з тим, що зробили для України геніальний Іван Мазепа або не менш славетний Степан Бандера.

У травні минуло 137 років від дня смерті великого сина України, поета–класика, першого міського лікаря Ялти, громадського діяча Степана Руданського (1834—1873). Отож ми з правнучатим племінником поета Олексієм Боржковським, підполковником медичної служби, вирушили до Ялти на поетову могилу, щоб уклонитися пам’яті славного українця.

Всевишній створив Світ: живий і неживий (за уявленням людей) і у спадок обом їм дав пам’ять. Найпростішим прикладом неживого світу є сплави на основі нікелю, які «пам’ятають свою форму». А чи є у живому світі істота, яка не має пам’яті? Нема. Чи є у світі народ, який не має національної пам’яті? Навіть чисельно малий народ пам’ятає свій рід, свою мову і звичаї.