Переможниця Євробачення — проста німецька дівчина Лєна Майєр–Ландрут. (Фото з сайту Eventfotograf.com.)
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися?
Лєна Майєр–Ландрут народилася 23 травня 1991 року в німецькому місті Ганновер, де мешкає з мамою дотепер. Дід майбутньої зірки Андреас Майєр–Ландрут, естонський німець за походженням, був послом Федеративної Республіки Німеччини у Радянському Союзі в 1980—1983 та 1987—1989 роках. Тобто разом із канцлером ФРН Гельмутом Коллем та президентом СРСР Михайлом Горбачовим мав безпосередній стосунок до об’єднання двох німецьких держав 1989 року. Не виключено, що саме з його ініціативи дівчина отримала незвичне для Німеччини (хоча популярне, скажімо, у Скандинавії) ім’я Лєна. У вихованні онуки «дипломатичний» дідусь та бабуся відіграли неабияку роль.
Батько Лєни покинув сім’ю, коли дівчинці було три роки, і відтоді дочкою не цікавився. Хоча потяг до музики, мабуть, передався їй саме від нього — тато–рокер і досі є гітаристом однієї з німецьких рок–груп.
Незадовго до фіналу «Євробачення» у найтиражнішій німецькій газеті «Більд» з’явилася невелика замітка, в якій батько зізнався, що неймовірно пишається успіхами Лєни. Але її це не розчулило: дівчина заявила, що після 16 років його повної відсутності не хоче мати з татусем нічого спільного.
Хоч Лєна й зростала в неповній сім’ї, мати намагалася забезпечити для єдиної доньки все найкраще. З п’яти років дівчинку віддали на балет, а згодом вона захопилася сучасними танцювальними стилями, зокрема хіп–хопом і джаз–денсом. Подорослішавши, вона захопилася співом, а згодом знялася на другорядних ролях у кількох німецьких телесеріалах та фільмах. В одному з них майбутня зірка задіяна у відвертій сцені: її героїня кохається з хлопцем у басейні. Після тріумфу Лєни на «Євробаченні» фотографії з зображенням її голих грудей облетіли жовту європейську пресу, але сама співачка нічого ганебного в цьому не бачить — не порнографія ж, мовляв.
Ні співу, ні акторській майстерності Майєр–Ландрут ніколи не вчилася — до всього доходила самотужки. Цього року вона закінчила ганноверську середню школу «Редербрух» і наприкінці квітня склала екзамени на так званий «абітур» — диплом, який надає їй право восени безкоштовно вступити до одного з німецьких вишів.
Хтозна, чи скористається Лєна цією нагодою тепер, коли після успіху в Осло до неї прийшла слава й посипалися численні замовлення на концерти. Останніми днями у світовій пресі з’явилися чутки про те, що дівчина планує покинути навчання, бо «більше не має часу на уроки й підручники».
Німецьким відбором на «Євробачення» цього року займався надзвичайно популярний у ФРН телеведучий Штефан Рааб, який свого часу також захищав честь Німеччини на «ЄБ» — 2000 року в Стокгольмі він посів п’яте місце. Саме Рааб і став Пігмаліоном, який зробив із Лєни зірку. Заявки на участь у конкурсі подали приблизно 4,5 тисячі співаків, співачок та музичних груп.
З огляду на таку кількість учасників відбірковий конкурс Unser Star fur Oslo («Наша зірка для Осло») проходив аж у вісім етапів. Спочатку журі відсортувало з–поміж усіх претендентів найбільш талановитих, які продовжили змагання між собою вже в телевізійному ефірі. Під час наступних раундів найкращих шляхом голосування відбирали вже телеглядачі. У фіналі 12 березня зійшлося лише троє виконавців, серед яких найбільше глядацьких симпатій здобула не схожа на інших, проста та щира за манерою виконання Лєна. І хай потім британці, для яких найбільшим задоволенням є пожартувати над німцями, іронізували, що англійська мова Лєни «така, як в австралійських фермерів». Німцям, які щиро полюбили вчорашню школярку, до того байдуже. І, судячи з голосування на «Євробаченні», з ними згодна майже вся Європа.
Оцінюючи шанси українських учасників на «Євробаченні», наші ЗМІ часто люблять указувати на те, що в країнах Західної Європи, на відміну від пострадянського простору, взагалі цього конкурсу не помічають, і вже тим паче не переймаються тим, яке місце на ньому посяде їхній представник. Але те, що зараз робиться у Німеччині, свідчить про протилежне. Передбачаючи перемогу своєї конкурсантки на «Євробаченні» після 28–річної перерви, вся країна ще до початку конкурсу перебувала в стані неймовірної ейфорії, яку назвали «єврофібер» — «євролихоманка». І не може вийти з неї й досі.
Наступного дня після фіналу в Осло загальнонаціональний таблоїд «Більд» вийшов із гігантським написом на першій сторінці Lena Wir lieben Dich! («Лєно, ми любимо тебе!»), що можна вважати посвятою в національні суперзірки. Переможницю «Євробачення» зустрічали в аеропорту її рідного Ганновера десятки тисяч людей. За свідченнями очевидців, атмосфера була такою самою, як тоді, коли в розпал «бітломанії» до Німеччини приїхали «Бітлз».
Як зазначають оглядачі, перемога на «ЄБ» для ФРН уже вийшла далеко за межі музичного простору, перетворившись на справу політичної ваги. Лєна стала талісманом, здатним піднести дух німців у часи економічної кризи. Для тієї істерії, яка виникла після її перемоги, у пресі навіть вигадали спеціальні терміни: «Лєноманія» чи «Лєнаїзм» (парафраз «ленінізму»).
Насправді термін «Лєнаїзм» прижився в Німеччині з легкої руки одного з журналістів іще до перемоги на «Євробаченні». Вигравши національний відбір, Лєна моментально стала у своїй країні суперзіркою. 7 травня в музичних крамницях ФРН з’явився її дебютний альбом My Cassette Player («Мій касетний магнітофон»), до якого увійшло 12 англомовних композицій. Сім із них — це переспіви Лєною її улюблених англомовних хітів, які співачка виконувала на початкових стадіях німецького відбіркового конкурсу на «ЄБ», а п’ять — написані нею власноруч у співавторстві з подругою Дженніфер Браун. Альбом побив усі рекорди продажу, а три з тих власних пісень, які були видані на синглах, уже почергово очолювали німецький хіт–парад. Найбільшим успіхом користувався сингл із піснею–переможницею «Євробачення» Satellite («Супутник»), який ще до фіналу конкурсу розійшовся в Німеччині накладом у 500 тисяч примірників.
Однією зі складових успіху Лєни є впевненість її співвітчизників у тому, що ця «бідна дівчинка» досягла всього сама. «Вона, як Попелюшка з казки, витягла той щасливий лотерейний білет, який належить їй по праву, бо має ж колись перемогти справедливість для простих людей!» — пояснювали феномен «Лєнаїзму» авторові цих рядків знайомі німці.
Зрозуміло, що насправді ця «несподіванка» була добре спланована продюсерами. Але ніхто не ставить під сумнів Лєнину неймовірну безпосередність та щирість. На це дитя слава впала так швидко, що воно ще не встигло позбутися звичайних людських якостей. На запитання про те, чому вона записалася на участь у конкурсі, відповідь Лєни була також наївно–безпосередньою: «Ну, я співала в школі, на різних вечірках… А тепер захотіла себе показати людям, які дійсно розуміються на музиці».
Щиро кажучи, як у музичному, так і у вокальному відношенні таланти Лєни залишають бажати кращого. А вічно зачаровувати людей самими лише безпосередністю та оптимістичним ставленням до життя не вийде. Рано чи пізно нинішня ейфорія спаде, і в такому випадку її кар’єрна перспектива залишається доволі туманною. Але зараз панночці Майєр–Ландрут таки належать її «15 хвилин слави». На хвилі якої Штефан Рааб уже запропонував, щоб Лєна захищала честь Німеччини на «Євробаченні» й наступного року. «А хто ще?» — риторично запитує продюсер у відповідь на сумніви щодо доцільності такого кроку. І відповіді на це запитання поки що й справді немає.
Наступного дня після тріумфу Лєни в Осло подав у відставку президент Німеччини Хорст Келер. Тепер усі німецькі інтернет–форуми й навіть друкована преса переповнені жартівливими (а для когось, може, й не дуже) пропозиціями призначити новим главою держави 19–річну панночку Майєр–Ландрут.
«Ой, та що ви, ну яке президентство? Це така серйозна справа, а мені зараз ніколи... Хоча потім, може, про це й подумаю», — сміючись, коментує цю ініціативу Лєна.
Слова й музика — Джулі Фрост і Ден Гордон (США)
I went everywhere for you
I even did my hair for you
I bought new underwear that’s blue
And I wore it just the other day
Love you know I’d fight for you
I left on the porch light for you
Whether you are sweet or cool
I’m gonna love you either way...
Love, oh, Love
I gotta tell you how I feel about you
Cause I, Oh, I
Can’t go a minute without your love
Like a satellite I’m in orbit all the way around you
And I would fall out into the night
Can’t go a minute without your love
Love I got it bad for you
I saved the best I have for you
You sometimes make me sad and blue
Wouldn’t have it any other way
Love my aim is straight and true
Cupid’s arrow is just for you
I even painted my toenails for you
I did it just the other day?
Love, oh, Love
I gotta tell you how I feel about you
Cause I, oh, I
Can’t go a minute without your love
Like a satellite I’m in orbit all the way around you
And I would fall out into the night
Can’t go a minute without your love
Love oh love
I gotta tell you how I feel about you
Cause I oh I
Can’t go a minute without your love Where you go, I follow
You set the pace we take it fast or slow
I follow in your wake
Oh oh oh
You got me, you got me
A force more powerful than gravity
It’s physics... there’s no escape
Love my aim is straight and true
Cupid’s arrow is just for you
I even painted my toenails for you
I did it just the other day
Love, oh, love
I gotta tell you how I feel about you
Cause I, Oh, I
Can’t go a minute without your love
Like a satellite I’m in orbit all the way around you
And I would fall out into the night
Can’t go a minute without your love
Love, oh, Love
I gotta tell you how I feel about you
Cause I, oh, I
Can’t go a minute without your love
Love love love
Love
Love
Love?
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Яскрава, усміхнена, з ледь відчутним враженням легковажності... На пострадянському просторі її ім’я вперше прозвучало наприкінці 70–х років, коли на екранах з’явилася сповнена чорного гумору комедія «Жодних проблем». Кінокар’єра відомої французької акторки з незвичайним прізвиськом Міу–Міу насичена відходами від кіно та успішними поверненнями на екрани. >>
