Слухання для «галочки»
Мешканка столичного Шевченківського району Марія не приховує свого обурення: від ЖЕКу їй надійшов «лист щастя» із повідомленням про майбутнє підвищення квартирної плати. І пропозицією «відвідати» громадські слухання з цього приводу. «Зараз ми платимо 1,84 гривні за квадратний метр, а буде — 2,94. Для нас це дуже суттєве подорожчання, — каже жінка. — тепер за свою 77–метрову квартиру (і це тільки квартплата!) замість 143 гривень ми маємо заплатити 226».
Але найбільше обурює Марію, як і більшість киян, те, що платить вона невідомо за що. «Наш під’їзд зроду–віку не прибирався, лампочки у під’їздах не мінялися ніколи, — запевняє жінка. — Дитячий майданчик у такому занедбаному стані, що дитину ми туди не пускаємо. І питається, на що йдуть мої гроші?»
У КМДА кажуть: саме для того, аби мешканці знали, за що платять, і запроваджені громадські слухання. На них мешканці кожного будинку самостійно визначать, за які послуги вони готові платити муніципальним комунальним службам, а які виконуватимуть самостійно або ж за допомогою інших служб. Мешканці, за задумом, зможуть навіть додатково закласти в тариф плату за охорону, консьєржа, заміну ліфта тощо. Або ж залишити все як є чи навіть скоротити кількість послуг.
Однак не все так просто, як малюється у планах. Євген Потанін, мешканець Березняків, який 40 років пропрацював у Федерації профспілок і добре розуміється на юридичних тонкощах, із ЖЕКами має свою історію відносин. Свого часу він виграв судову тяганину з ЖЕКом — після тієї справи комунальників зобов’язали провести ремонт у будинку Євгена Михайловича: полатати дах, поміняти труби, залатати дороги біля дому. Інакше комунальників змусити відпрацьовувати гроші не виходило. Нинішні «громадські слухання» та майбутнє підвищення квартплати Євген Потанін сприймає скептично: громадські слухання перетворюють на балаган — проводять їх для кількох будинків одночасно, хоча норми вимагають «розбиратися» з кожним будинком окремо. «На громадські слухання щодо нашого будинку прийшло не більше п’яти мешканців із 300. Присутні були переважно бабусі, які передовсім вирішували свої особисті проблеми. По суті так розмови й не вийшло», — каже Євген Потанін. Але «галочку» однаково поставили: громадські слухання вважаються такими, що відбулися, незалежно від кількості присутніх. Та й час для зборів обирають робочий — коли ніхто не може прийти. Відмовитися від якоїсь послуги теж не легко — потрібно зібрати 100% підписів мешканців, аби «послугу» зняли. А крім того, є ще обов’язкові, визначені державою комунальні послуги, від яких мешканці однаково відмовитися не зможуть.
Плата за спортивний майданчик, якого немає
За що ж ми платимо щомісяця — питання під сімома замками. Відомий столичний адвокат Тетяна Монтян уже 10 років не сплачує квартирну плату. Каже: питання не в розмірі цієї суми, а в її необґрунтованості. На своєму сайті (http://infoporn.org.ua) вона дає юридичні поради, як «грамотно» не платити ЖЕКу, якщо той не виконує добросовісно свою роботу. «Ми не жадібні й не бідні, — каже пані Тетяна, — і звикли платити за все справжню ринкову ціну. І тільки житлово–комунальний комплекс лишається останнім «бастіоном соціалізму», де, як у пащі дракона, щороку «з’їдається» (а точніше «дерибаниться» конкретними особами, відомими мешканцям українських міст і сіл) вартість двох «Криворіжсталей». Тетяну обурює, що ЖЕК отримує ні за що гроші, а поводиться при цьому, наче є власником будинку, ще й вартість своїх послуг увесь час підвищує. Комунальники вже не раз судилися з Тетяною Монтян — вона ж у відповідь вимагає, аби ЖЕК надав список виконаних послуг. І радить усім, хто судиться з ЖЕКами, подавати зустрічний позов — наполягати на тому, що не отримуєте послуг належної якості.
Проте домогтися від ЖЕКу звіту про те, на що йдуть гроші, як їх витрачають, мешканцям надзвичайно складно. Цим багато хто користується. І часом випливають дуже цікаві речі. У списку послуг може виявитися й така, як… чистка дворових туалетів (де вони у Києві є взагалі?). Євген Потанін, наприклад, уже 40 років «шукає» на своїй прибудинковій території спортивний майданчик, за утримання якого стільки років справно платить. У його під’їзді прибирають лише до третього поверху, але квартплату хочуть отримувати вчасно.
Перелік послуг, які входять у квартирну плату широчезний. Це прибирання сходових майданчиків, вивезення та утилізація негабаритних побутових відходів, ремонт і обладнання спортивних та дитячих майданчиків, експлуатація номерних знаків на будинках, освітлення місць загального користування, прибирання снігу, листя, латання прибудинкових доріг, обслуговування ліфтів, внутрішньо будинкових систем. Ви щомісяця сплачуєте і за те, щоб вам при необхідності травили тарганів та щурів, прочищали вентиляційні канали і чистили батареї напередодні опалювального сезону. Але чи роблять це?
Де тут моя територія?
Із прибиранням прибудинкової території взагалі цікава історія. Заступник міністра з питань житлово–комунального господарства України Олександр Мазурчак визнає: у Києві є випадки, коли до 70 % у тарифі — це вартість прибирання прилеглої території. Це при тому, що жодними нормативними актами ця прибудинкова територія не визначена, а технічний паспорт вашого будинку ЖЕК вам ніколи не дасть. Хоча мав би.
«Ось наша прибудинкова територія велика, — каже Євген Потанін. — На ній наставили різноманітних сумнівних кафе, кіосків, стоянки для машин поробили. А ми маємо за утримання цієї території платити». Олександр Мазурчак визнає: такі зловживання й справді бувають: «ЖЕК повинен прийти до людей і пояснити, за що він бере гроші. Бо «перекоси» у встановленні квартплати й справді існують. Ось, наприклад, у Києві, на Хрещатику, ціна квартирної плати набагато менша, ніж де–небудь на Оболоні чи Троєщині. Пояснюється це так: у спальних районах, мовляв, є більше прибудинкової території, її прибирання суттєво впливає на вартість тарифу».
Те ж саме і з прибиранням під’їздів. «Я порахував, прибирання сходових майданчиків і прилеглої території — це не менше 30 % від загальної суми квартплати. Цю роботу виконує двірник, в якого зарплата близько 1000 гривень. А решта грошей куди йде?» — зауважує пан Євген.
На прю з ЖЕКом
Водночас у міністерстві ЖКГ радять не ігнорувати громадські слухання. Але потрібно до них готуватися, бути активним. «Громадські слухання допоможуть виявити розбіжності у тарифах, — запевняє Олександр Мазурчак. — Коли начальник ЖЕКу показує розрахунки, кожен мешканець може висловити свої зауваження чи претензії — відмовитися, наприклад, від прибирання під’їзду, поливу неіснуючих газонів. Поцікавитися, чому у вас працює 37 слюсарів чи 10 диспетчерів на 30 ліфтів. Контроль неодмінно має бути: ми вимагаємо, щоб на кожен будинок було створено особовий рахунок, з якого легко можна було б дізнатися, скільки коштів за рік мешканці будинку сплатили і скільки витрачено на його утримання. Окрім того, у мешканців є право створити товариство співвласників багатоквартирного будинку — воно може встановити собі тариф, його тільки потрібно погодити з міською владою».
Тим часом у комунальників своя правда: галузь у столиці перебуває у занедбаному стані. За минулий рік лише у системі водопостачання сталося понад вісім тисяч аварій. А гроші на ремонтні роботи від міста не надходять. Не за горами і підвищення тарифів на опалення та водопостачання, а люди й так не хочуть сплачувати комунальні послуги.
Столиця занедбала житлово–комунальне господарство — гірше нікуди. До речі, останні два роки Київ відмовляється від державних коштів, які виділялися на встановлення лічильників, бо столичні чиновники розуміють: при такому стані встановити облік означає ще більше зменшити надходження за комунальні послуги. Про плачевність ситуації свідчить і бюджет Києва на 2010 рік: там жодної копійки не закладено на компенсацію різниці по тарифах. Фінансування ж сфери ЖКГ у 2010 році, згідно з документом, знизиться до 340 мільйонів гривень (у 2009 році цей показник становив 1,8 мільярда гривень). Без підвищення не обійтися точно — кажуть комунальники. За їхніми підрахунками, квартплата лише на 50% відшкодовує фактичну собівартість. Та ще й платять не всі. Про яку якість послуг, мовляв, можна говорити? У середньому по Києву, кажуть комунальники, кожен мешканець сплачує за надані послуги не більше гривні щодня. При цьому, жаліються працівники ЖЕКу, мешканці хочуть мати прибрані під’їзди, прибудинкову територію, ліфт у робочому стані.
Так чи інакше, але в житлово–комунальній драмі відносини мешканцям та комунальникам доведеться з’ясовувати без участі держави чи місцевої влади — ті умивають руки. «Житлово–комунальне господарство довели до крайньої межі, — каже пан Євген. — Зараз намагаються його реанімувати. Але робити ані держава, ані місто нічого не збираються. Усе скинули на людей — тепер це тільки наш головний біль. Тому варто готуватися відстоювати свої права. Чиновники вже звикли користуватися необізнаністю, байдужістю та правовим нігілізмом наших людей — ось і маємо такий результат. Але за свій комфорт і справедливість потрібно боротися — нам це ніхто не подарує просто так».