Високошвидкісні Джилленхал та Артертон.
Є кілька типів глядачів, які охоче підуть на свіжу картину в нашому прокаті — «Принца Персії»: фанати однойменної комп’ютерної гри, любителі фентезі й костюмованих фільмів та шанувальники східної екзотики. Всіх їх об’єднує те, що вони не чекатимуть від кіно сильної фабули, головне для таких глядачів — картинка і якість зйомки. І тут «Принц Персії» може дати фору «Піратам Карибського моря», яких також продюсував Джеррі Брукхаймер.
Сюжет новоспеченої діснеєвської казки — у стилі «1001 ночі». Є добрий цар і його підступний брат Нізам (Бен Кінгслі), який під личиною друга й радника по одному прибирає вінценосних осіб, щоб самому сісти на трон. На заваді йому стає прийомний син царя — принц Дастан (Джейк Джилленхал). Дорогою йому трапляється розумна та красива принцеса (Джемма Артертон), магічні сили (у вигляді Пісків Часу) й вірні друзі (шахрайкуватий шейх та африканський воїн).
На цьому казка у стилі Шахерезади закінчується, і починається хай–тек ХХІ століття. Пригоди й перипетії головних героїв відбуваються на великих швидкостях комп’ютерної гри — перегони на конях, бойові сцени, втечі й навіть залицяння. Все це оздоблене прекрасними дорогими костюмами, казковими містами й пейзажами й приправлене стьобними жартами. Останній прийом, чесно кажучи, дещо дратує: повсякчасне використання в американських блокбастерах робить його банальним й абсурдним.
Чистою, проте без будь–яких претензій на створення характерів, є гра акторів. Джейк Джилленхал усе найкраще залишив у «Горбатій горі». Красуня Джемма Артертон тільки здобуває свої перші перемоги. Винятком хіба що є оскароносний британець Бен Кінгслі, в якого, здається, навіть лисина грає, та Альфред Моліна, чия роль другого плану бере на себе всю увагу глядача. Моліна фігурує в одній із найкумедніших сцен — страусиних перегонах. Він — шейх усіляких харцизяк, такий собі «Робін Гуд» пустелі, який протистоїть податківцям («Податки у нас платять прості бізнесмени») й має слабкість до страусів («Вони схильні до суїцидів, треба слідкувати, щоб не наклав на себе лапи»).
Простий і якісний «Принц Персії» — ідеальна картина для сімейного перегляду. Якщо ви хочете розкрити дитині скарби Сходу, але під казки народів світу вона засинає, голлівудський екшн зробить це за вас.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
