Є кілька типів глядачів, які охоче підуть на свіжу картину в нашому прокаті — «Принца Персії»: фанати однойменної комп’ютерної гри, любителі фентезі й костюмованих фільмів та шанувальники східної екзотики. Всіх їх об’єднує те, що вони не чекатимуть від кіно сильної фабули, головне для таких глядачів — картинка і якість зйомки. І тут «Принц Персії» може дати фору «Піратам Карибського моря», яких також продюсував Джеррі Брукхаймер.

Кілька років тому в Японії вийшла друком перша й наразі єдина антологія української літератури, де було зібрано шістнадцять новел сучасних українських письменників. Тоді ж в українських медіа прозвучало ім’я перекладачки Ольги Хоменко. Ця жінка отримала ступінь доктора філософії у Токійському університеті і тривалий час жила в Японії. Нещодавно вона взяла участь в іще одному українсько–японському проекті — виданні українських казок японською мовою. Якщо у випадку антології української новелістики було спочатку здійснено переклад, а потім кілька місяців шукали видавництво, то тут видавництво «Фуку–інкан», яке спеціалізується на дитячій літературі, замовило переклад українських казок. Були перекладені народні казки «Лисичка–суддя» та «Хитрий півник». Видавець обрав казки про тварин, бо вони існують у всіх країнах і їх найбільше люблять японські дітлахи. Ця культурна подія й стала приводом нам з Ольгою Хоменко зустрітися в Києві й поговорити про літературу — перекладну й оригінальну, японську, українську й світову.