За інформацією «УМ», невдовзі кадрові зміни очікують Комітет із Національної премії України імені Тараса Шевченка. Чинного голову комітету, директора Інституту літератури НАН України Миколу Жулинського Президент Віктор Янукович збирається звільнити, а на його місце призначити 74–річного поета, голову Фонду культури Бориса Олійника, до речі, члена Гуманітарної ради при Президентові України. Кажуть, в адміністрації Президента вже й указ два тижні тому як надрукували, але не поспішають підписувати й оприлюднювати. У чому ж причина? Оскільки Комітет із Шевченківської премії — це державна структура при Президенті України, соратники Віктора Януковича хотіли б скористатися своїми повноваженнями в повному обсязі, аж до призначення членів комітету, чого не було навіть у часи Леоніда Кучми. Більше того, заступником голови комітету, кажуть поінформовані джерела «УМ», люди Януковича бачать архітектора Ларису Скорик, а ймовірний новий голова її на цій посаді не бачить. Та й за законом про державну службу Лариса Павлівна не може обійняти таку посаду, оскільки вона вже пані пенсійного віку (1939 року народження), а на відміну від голови комітету секретар, фактично заступник, є держслужбовцем. Більше того, Борис Олійник як людина принципова і самодостатня не хотів би бути маріонетковим головою і бореться за те, щоб самому сформувати новий склад Шевченківського комітету.
Якщо ж Борис Олійник буде безкомпромісним до кінця, можливо, Віктор Янукович, а надто заступник голови адміністрації Президента Ганна Герман, яка курирує гуманітарну сферу, повернуться до кандидатури Лариси Скорик на посаду голови Шевченківського комітету, і тим самим зруйнують 50– річну традицію премії, коли головами комітету були винятково письменники, і тільки лауреати Шевченківської премії. Від нового очільника комітету залежатиме головне — буде він провадити самостійну політику щодо вітчизняних митців чи втілювати в життя «регіональні» уявлення про високу культуру. І якщо переможе другий сценарій, то наступна Шевченківська премія у галузі літератури «світить», швидше, Анатолію Криму, ніж Оксані Забужко чи Василеві Шкляру.