До тих, які Майдан творили,
До демократів я кажу:
«Відновлюйте й гуртуйте сили,
Зішкрібши розбрату іржу».
Бо цей режим, що встановився,
Не забавка якась, не гра,
Він у «Софії» не хрестився
Й не причащався край Дніпра.
Не український він по духу —
Йому Вкраїна не болить,
Режим над нею чорним круком,
Немов над здобиччю, висить.
Він все продасть, і навіть матір,
Щоб гарний шмат собі урвать,
Гей, демократи, де ви, браття,
Пора на герць з режимом стать.
Він цілиться з–за хмари грому
У суверенну світлу путь
Та в мелодійну дивну мову,
Які єсть наші зміст і суть.
Режим все більше нахабніє
Й під себе Україну гне
Та з вітрів тих, що нині сіє,
Невдовзі бурю він пожне.
Є в Україні демократи!
Майдан не випав з їхніх душ.
Вони уже кричать сатрапам:
«Вкраїну–матінку не руш!».