«Зацьковані собаками»

03.06.2010

Торік я власним коштом перевидав книгу учасника визвольної боротьби Андрія Бобюка «Зацьковані собаками». Це повість про боротьбу повстанців проти бандитів НКВС. На якийсь прибуток не розраховував — на такій справі не заробиш. Та й ті, хто має на думці лише заробіток, навряд чи займаються патріотичними справами. З самого початку постала проблема, як реалізувати книжку. Річ у тім, що я не юридична особа і не підприємець, тому не міг розмістити книжку на продаж згідно з договором із торговельною точкою. Довелося напівлегально залишати книжки, щоб власник книгарні розповсюджував за можливості. Із кількох книгарень, у яких залишив примірники повісті, лише в «Сяйві» допомогли оформити все більш–менш пристойно: автор надіслав листом довіреність (Андрієві Бобюку — 84, іншого зв’язку з ним нема), в магазині оформили договір, оприбуткували і поставили книжки на баланс, дали відповідні документи, за якими автор мав би отримувати частину коштів від реалізації.

Та не минуло й кілька місяців, як, приїхавши якось провідати свій «бізнес», побачив: перед входом у книгарню стояли барикади зі старих КрАЗів, обтягнутих брезентом, і охорона «Беркута». Звісно, жодних пояснень я не отримав. Хто замовники та виконавці цих дійств, невідомо.

Боюся та водночас сподіваюся, що й наша книжка додала краплину в те, що комусь сліпило око надто яскраве сяйво правди.

Та річ не в книжках чи моєму бізнесі — про рейдерство на книгарню «Сяйво» писали багато. Цей наїзд — символічне явище щодо нашої, української, книги. Скільки ще потрібно знищити українських книгарень, щоб досягти межі нашого терпіння? Чи не є це свідченням про сучасну інформаційну війну: в 30–х роках нищили авторів та інтелігенцію, а оскільки зараз так не вийде, то взялися за культуру?

Закликаю всіх українців, які вважають за честь і гордість так себе називати, не дати загасити сяйво української книги та створити фонд порятунку української духовності, щоб усі охочі могли робити внески в такий фонд хоча б по одній гривні. Прийнамні будемо знати, скільки в нас саме українців, а не «украінцев» чи просто хохлів.

Олександр ОХРІМЕЦЬ
Васильків,
Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>