Торік я власним коштом перевидав книгу учасника визвольної боротьби Андрія Бобюка «Зацьковані собаками». Це повість про боротьбу повстанців проти бандитів НКВС. На якийсь прибуток не розраховував — на такій справі не заробиш. Та й ті, хто має на думці лише заробіток, навряд чи займаються патріотичними справами. З самого початку постала проблема, як реалізувати книжку. Річ у тім, що я не юридична особа і не підприємець, тому не міг розмістити книжку на продаж згідно з договором із торговельною точкою. Довелося напівлегально залишати книжки, щоб власник книгарні розповсюджував за можливості. Із кількох книгарень, у яких залишив примірники повісті, лише в «Сяйві» допомогли оформити все більш–менш пристойно: автор надіслав листом довіреність (Андрієві Бобюку — 84, іншого зв’язку з ним нема), в магазині оформили договір, оприбуткували і поставили книжки на баланс, дали відповідні документи, за якими автор мав би отримувати частину коштів від реалізації.
Та не минуло й кілька місяців, як, приїхавши якось провідати свій «бізнес», побачив: перед входом у книгарню стояли барикади зі старих КрАЗів, обтягнутих брезентом, і охорона «Беркута». Звісно, жодних пояснень я не отримав. Хто замовники та виконавці цих дійств, невідомо.
Боюся та водночас сподіваюся, що й наша книжка додала краплину в те, що комусь сліпило око надто яскраве сяйво правди.
Та річ не в книжках чи моєму бізнесі — про рейдерство на книгарню «Сяйво» писали багато. Цей наїзд — символічне явище щодо нашої, української, книги. Скільки ще потрібно знищити українських книгарень, щоб досягти межі нашого терпіння? Чи не є це свідченням про сучасну інформаційну війну: в 30–х роках нищили авторів та інтелігенцію, а оскільки зараз так не вийде, то взялися за культуру?
Закликаю всіх українців, які вважають за честь і гордість так себе називати, не дати загасити сяйво української книги та створити фонд порятунку української духовності, щоб усі охочі могли робити внески в такий фонд хоча б по одній гривні. Прийнамні будемо знати, скільки в нас саме українців, а не «украінцев» чи просто хохлів.
Олександр ОХРІМЕЦЬ
Васильків,
Київська область